17 Лютого, 2020

Шокуюча правда

Шокуюча правда

Коли в останнє ви відчували шок? Ви несподівано отримуєте інформацію, яка приводить вас в ступор… Сталося щось, чого не очікувалося, або раптом виявилося, що ви фатально помилилися, дійсність інша ніж ви очікували…

В моєму розумі це відчуття асоціюється з повідомленням, яке нещодавно прочитав…

В Тернополі раптово помер головний лікар Пренатального відділення обласної лікарні.

Помер лікар, який практично врятував життя Лєни. Лікар, який у нас прийняв двоє пологів. Висококласний спеціаліст, скромна і відповідальна людина.

Шок – це удар, який приймає на себе не лише психіка, але і тіло. Відомо що під час шоку у людини відключається лобні частини мозку, які відповідають за логіку, інтелект, мораль і працює лише відділ, який відповідає за інстинкти.

У випадку небезпеки, ця ділянка нашого мозку віддає одну з трьох команд: бий, біжи, або замри. Так під час шоку, наш мозок видає наказ завмерти… У шоковому стані людина ніби заморожується. На мить може зникнути мова, наступити втрата пам’яті, якесь оціпеніння, при якому людина не до кінця розуміє що відбувається, і не може описати свої відчуття.

Біблійний текст який я сьогодні пропоную за основу для проповіді справив на слухачів подібне враження.

Те що сказав Ісус тоді могло привести слухачів у стан шоку, адже повністю суперечило очікуванням і звичному сприйняттю цього.

Луки 18:9-14

9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

10 «Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.

11 Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

12 Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

13 А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

14 Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

Для того щоб зрозуміти суть цієї історії, нам потрібно для себе з’ясувати деякі речі.

Фарисеї

Хто з героїв прочитаної притчі є позитивний герой, а хто негативний?

Але для слухачів Ісуса усе було навпаки. Фарисеї – це були люди, на яких рівнялися. Вони мали великий авторитет і повагу у суспільстві. Їх було всього не більше кількох тисяч. Їх поважали за їхнє ревне дотримання Закону.

Митники

На відміну від фарисеїв, митники вважалися низькими і аморальними людьми. Вони були найманцями у язичницької армії, вони стягували податки зі своїх, щоб передати чужинцям. Такі собі запроданці, 5 колона.

Вони не могли бути свідками в суді, їхнє свідчення не приймалося. Вони були людьми, які уособлювали все найгірше і найогидніше з усього що могло бути.

Релігійна людина, якщо перетиналася з митниками мала зробити три речі:

  • Плюнути на нього, щоб висловити огиду
  • Якщо раптом митник торкався до одягу, то його негайно потрібно було спалити.
  • І сама людина мала негайно обмитися повністю, щоб змити з себе бруд митників.

Слухачі були в шоці, коли почули кінцівку притчі. Вона не могла вміститися у їхній голові. Вони ніколи не дивилися на ситуацію під таким кутом. Вони не могли навіть уявити, що реальність може бути такою.

Щоб зрозуміти контраст у цій історії, уявіть собі добре відомого та шанованого пастора, автора, оратора, що йде до церкви молитися. А в церкві також молився наркоторговець. Це такий контраст, який малює Ісус.

Для того, щоб зрозуміти суть цієї притчі потрібно зрозуміти ще кілька важливих речей:

  • У якому контексті вона сказана?
  • Хто слухачі?
  • Притча як правило ілюструє, або наштовхує на один висновок, який стає більш зрозумілим.

Ключем до розуміння цієї історії Ісуса є початок притчі а саме 9 вірш:

9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

Хто цільова аудиторія?

  • Ті хто був переконаний у своїй праведності
  • Ті хто на інших дивилися зверхньо

Для того, щоб зрозуміти більше про ціль цієї притчі нам потрібно з’ясувати значення деяких термінів, які тут озвучені.

Що таке праведність, і що означає бути виправданим?

Праведність
Слово праведність складається з двох слів ПРАВДА+ВЕСТИ

Бути праведним – це правильно себе вести перед Богом. Бути у правильні позиції перед Ним.

У слові праведність міститься слово правда. Правда – це не те, що думаю я, а це те що про мене думає Бог. Правда – це Божий погляд на реальність, яка мене оточує.

Іншими словами, це погляд на себе з точки зору Бога.

Виправдання

Виправдання це юридичний термін. І має значення: визнання невинності підсудного.

Виправдання – це визнання когось правим, невинним.

Відбуваються судові слухання, і суддя виносить вирок: невинний.

Ісус розповідає притчу тим хто вважав себе правим і добрим у Божих очах.

Але притча несподівана тим, що завершується зовсім не так, як думали люди, а показує важливість того, що думає Бог.

Краще бути праведним ніж думати, що це так.

Молитва

Молитва Фарисея

1.    Фарисей стояв і молився

Лука підкреслює цікаву деталь про молитву фарисея він стояв в молився. Коли ми пильніше дослухаємося до молитви фарисея, то бачимо у його молитві прояви хвальби і якоїсь сміливості в ставленні до Бога.

Фарисей вважав, що він має право на таке ставлення, адже це він заслужив своїми вчинками. Він заробив таке право, і вважає, що тепер завдяки цьому у нього є особливі привілеї. Але коли ми слухаємо цю молитву далі, то починаємо бачити проблему, яку хоче вирішити Ісус.

О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

2.   Фарисей порівнює себе з іншими

Цей фарисей порівнює себе не з Богом, не з Божим Словом, а порівнює себе з тими хто є навколо. І його навіть не бентежить, що він порівнює себе не з кращими, а з найгіршими з тих хто його оточував. Фарисей думав, що у порівнянні з іншими – він виняток. Він сам вигадав собі критерії праведності, і на них рівнявся.

Він не шукав і не бажав знати, кого Бог вважає  праведним. Він оцінював людей так як це роблять усі інші люди. Він використовував світські критерії.

3.   Він оцінює себе за своїми вчинками

Цей чоловік фарисей продовжує розповідати Богу про все що він зробив в ім’я Бога. Він жертвує гроші, він відмовляє собі у чомусь, він хвалиться своєю набожністю. Він був таким, які подобаються своєю церковною патріотичністю.

Застосування

Перш ніж засудити цього хлопця, давайте поглянемо на себе. Чи бува ми не робимо те саме.

Як ми оцінюємо своє життя, чи не дивимося ми на інших і себе оцінюємо з їхнім життям?

Коли ми чуємо про тих, які роблять злочини, обманюють, зраджують, пропивають цілі зарплати, виготовляють і поширюють порнографію…

Коли ми чуємо про це, нам здається, що ми у порівнянні з тими покидьками дуже добрі люди. Думаючи так, ми стаємо дуже на слизьку дорогу, на якій дуже легко обманутися, адже, непомітно у нас виникає переконання, що у нас все добре, Бог прямо зараз може забрати нас на небо.

Давайте чесно поставимо собі запитання: На чому ґрунтується ваша впевненість, що ви вірите Богу правильно?

Пересічний християнин починає справедливо перераховувати те що він для цього робить:

  • Відвідую церкву
  • Намагаюся з людьми жити добре
  • Виконую 10 заповідей
  • Намагаюся жити моральним життям

Але коли ми так робимо, ми дуже схожі на фарисея.

Уявіть ситуацію, якби в школі учням дозволили ставити оцінки самому собі. Як ви думаєте, чи хтось з дітей поставив би собі погану оцінку?

Як ви думаєте, чи б хотіли діти навчатися, коли вони б знали, що всеодно вони матимуть 12 балів нічого для цього не роблячи? Хотілося думати, що бажання знати переможе. Можливо у декого, а більшість просто перестане вчитися. Це дуже поганий спосіб мотивувати дітей вчитися.

Точно так само виглядає, коли ми самі собі починаємо ставити оцінки у духовних питаннях. Коли ми себе визначаємо праведними.

Історія Ісуса про фарисея натякає, що лише Бог і лише Він один має монопольне право надавати нам оцінку. І нам потрібно не порівнювати себе з іншими, не оцінювати себе по тому, що ми робимо чи не робимо, а порівнювати себе з Божими критеріями праведності.

Молитва митника

Митник теж прийшов до храму. Його поведінка радикально відрізняється від того, як поводив себе фарисей.

Він не може підвести голову. Він не може нічим похвалитися. Він просто просить про помилування, він визнає себе грішником.

  • Що привело цього чоловіка до храму?
  • Що зробило його таким розбитим?
  • Що спонукало його просити про помилування?

Ми не знаємо цього. Можливо у нього сталося щось… Можливо він захворів і усвідомив свою вразливість.

Можливо він усвідомив безцільність, марноту і порожнечу свого життя. Ми не знаємо про те, що його до цього спонукало, але ми бачимо його у храмі.

1.    Він прийшов до Бога усвідомлюючи свою гріховність

О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

Ісус каже що він промовляв лише кілька слів. Він не порівнює себе ні з ким окрім Господа. Він не дивиться на інших. Він не помічає нікого поруч. Він тут сам на сам з Богом. Він бачить лише себе таким як є. Він не бачить у собі натяку на жодну праведність.

2.   Він не покладався на свою доброту

Він не плакався Богу, і не казав, що заслуговує на краще. Він у молитві стверджує, шо сподівається лише на Боже милосердя. Він повністю віддається на милість суду. Але у цій молитві є ще більше. Митник не просто благає милосердя, він просить про це на основі того, що Бог зробив.

Слово «Змилуйся» – це дієслівна форма яка походить від образу жертви змилування, яку приносили у храмі і кров жертви кропили на кришку ковчегу Завіту.

Митник просить, щоб ставився до нього як до того, кого помилувано не через його доброту, а жертву іншого за його гріхи.

3.   Він повністю покладався на Бога

Цей чоловік зрозумів одну приголомшливу істину. Що йому потрібен хтось, хто може його врятувати.

Він міг надіятися лише на Бога, і тому він був виправданий.

Фарисей надіявся на себе, і тому покинув храм ні з чим.

Уроки з притчі

Історія про двох людей різних за статусом і з різним ставленням до них від людей може дати нам чимало уроків, і принципів.

Ось чого навчає ця притча:

1.   Спасіння – це подарунок, а не те що ми можемо заробити

Якби вас запитати, що потрібно робити, щоб отримати спасіння, щоб ви могли відповісти?

Моя відповідь буде – нічого. Ми нічого не можемо зробити. Ми нічим не можемо заслужити Божу прихильність.

Отримати спасіння можна лише через те, що зробив Ісус. Його кров була платою за наші гріхи. Він заплатив за нас наші борги. Ми стаємо праведними перед Богом, коли отримуємо пропозицію повірити у це. Коли просто віримо у те, що Ісус вже зробив нас праведними. І це все тільки через благодать і віру в Ісуса.

Це е означає, що вам просто потрібно сказати молитву покаяння і запросити Ісуса у своє життя і далі жити так як вам заманеться.

Повірити в Ісуса – це прийняти Його як Спасителя і Господа. Господа, означає як володаря нашого, як законодавця, власника, пана, керівника. Вірити, це прийняти Ісуса, повірити у Нього, і слідувати за Ним, тобто слухаючись Його.

  • Чи варто жити моральним життям, як фарисей? – так.
  • Чи варто бути добрим, ввічливим і відданим? – так.
  • Чи має наша віра впливати на усі сфери мого життя? – так.

Але це у жодному випадку не є підставою для отримання спасіння. Це у житті християнина є результатом того, що він спасений, а не причина.

  • Людина, яка робить добрі справи, щоб догодити Богу, таким чином довіряє не Богу, а собі.
  • Людина, яка довіряє і покладається на свої вчинки чи заслуги, не може бути впевненою у спасінні.
  • Ці люди завжди стурбовані, що у них може бути поганий день, і все знівелюється.
  • Людина яка робить добрі справи ніколи не може бути впевненою, що робить їх достатньо.
  • Людина, яка надіється заслужити божу прихильність своїми вчинками, буде завжди переживати, щоб її ніхто не випередив. Її життя перетворюється у нескінченне змагання, і боротьбу з такими як сам.

Людина яка надіється не на себе, а на Ісуса, не дивиться на людей, а зосереджує свою увагу на майбутньому. Вона знає що її спасіння не залежить від її вчинків і заслуг, а це виключно Божа доброта.

Людина, яка довіряє Богу може святкувати перемоги інших, і може радіти успіху інших, адже наше спасіння – це не змагання, а подарунок.

Людина яка надіється у спасінні на Бога, може бути такою як є, не одягаючи маски праведності. Вона може бути чесною, у тому, що бореться з гріхами, потребує зростання. Бо нас не спасає наша досконалість, а досконалість Христа.

2.  Усвідомлення свого гріха і потреби в спасінні – це перший крок

Резюме і стан митника був набагато грішим ніж життя фарисея, але митник був ближчим до Бога ніж фарисей.

Митник бачив потребу в Бозі і прийшов до Нього, фарисею Бог був не потрібний.

Митник прибіг до Бога, фарисей відчув, що він усе робить сам.

Ви і я можливо дійсно робимо менше гріхів ніж хтось інший, але між нами і Богом може бути прірва.

В США колись було засноване співтовариство алкоголіків. Щоб потрапити у це товариство потрібно визнати себе алкоголіком. Новобранець має у присутності інших собі подібних публічно сказати, що він алкоголік…

Алкоголік, наркоман, залежний від азартних ігор, корупціонер, зрадник, злодій має зізнатися у своєму гріху, зрозуміти що його ситуація плачевна, що він потребує допомоги. Сам собі не дає ради. І коли приходить таке усвідомлення, людина готова довіряти Спасителю, адже уже не вірить, що вона може спастися власноручно.

Ми маємо себе оцінювати не громадською думкою, порівнюючи себе з оточуючими, чи дотриманням якихось стандартів.

Натомість ми маємо звірятися з Божими мірками праведності. Бог дивиться не на вчинки, а на серце.

Бог оцінює нас потому, чи ми шануємо Його усім своїм серцем.  Божий стандарт – це абсолютна досконалість.

Коли ми відчуваємо що у нас все добре, поставте собі зустрічне запитання добре у порівнянні з чим?

3.  Бог дивиться на наше ставлення

Богові важливо те кому ми догоджаємо. За звичай ми завжди догоджаємо лише собі. Навіть якщо щось робимо добре іншим, ми чогось очікуємо. Це глибших стосунків, дружби, схвалення, поваги.

Бог бачить нас не лише тоді коли ми намагаємося Його шанувати. Він бачить нас навіть тоді, коли ми про Нього навіть не думаємо. Він бачить нас тоді, коли ми знали, що Він бачить, але проігнорували Ним.

Він бачить маніпуляції, бачить ігри в які ми граємо, Він бачить ті моменти, коли наша доброта слугує лише камуфляжом для нашого злого серця.

Перший крок до Бога – це усвідомлення того, що ми нічого не можемо зробити щоб заробити Божу прихильність своїми силами.

4.  Бог дивиться не на лице, а на серце

Бог не відкидає нас через те, що ми помилялися в минулому. Він не відкидає нас тому, що ми комусь дуже сильно нашкодили. Він не відкидає крадія, обманщика, наркодилера, гея… Він не відкинув і фарисея. Він також не відкидає і вас.

Те чого Бог очікує – це те щоб ми перестали боротися з Ним і замість того, по-справжньому звернулися до Нього і довірили Йому своє життя.

Він чекає, щоб ми перестали приховувати свій гріх і зізналися Йому в цьому.

Він чекає, щоб ми відкинуло браваду, надію на власні здобутки, а натомість шукали Його милості.

Він чекає, коли ми перестанемо говорити про Ісуса, а довірилися Йому як своєму викупителю і Царю. І коли ми це зробимо, Він оправдає нас так як Він зробив це з митником.

Як би хотілося побачити, що трапилося з тим митником далі. Він напевно змінив свою роботу. Він повернув гроші тим кого скривдив. Він став кращим чоловіком. Він почав регулярно приходити до храму. Люди дійсно бачили його щирість, його доброту…

Що трапилося з фарисеєм? Чи продовжував він жити так як і раніше? Чи продовжив далі грати в духовного велетня? Далі продовжував себе переконувати, що з ним і так усе добре. Він продовжував засинати зі страхом, а що трапиться, якщо раптом цієї ночі він помре… Все життя продовжував боятися, а що трапиться, якщо хтось дізнається всю правду про нього….

Ми не знаємо кінця цієї історії. І направду це немає значення. Значення має завершення вашої історії. І це перед вами.

Якою дорогою підете ви?

  • Ви виберете шлях фарисея і будете продовжувати довіряти власній доброті.
  • Або прийдете з покаянням і будете прагнути прийняти і жити в милості, яка може дати лише Ісус.
  • Ви будете надіятися на свої зусилля чи будете довіряти Його обіцянкам?
  • Ви будете продовжувати грати в релігію, чи будете шукати нове життя?
  • Ви вийдете сьогодні з цього приміщення трохи з пом’ятим одягом від сидіння, чи вийдете виправданим і переродженим?

Висновок

  • Якщо сьогодні ви не принизите самі себе, тоді Богу прийдеться це зробити за вас..
  • Єдина людина сьогодні може вийти сьогодні з цього залу порожньою, людина яка повна себе…
  • Є дві причини, які заважають людям прийти до Христа: Він не мені не потрібен, бо я вже і так добра людина; Або, Він не прийме мене сьогодні, бо дуже поганий.
  • Я молюся, про те, щоб кожен з нас сьогодні додому пішов виправданим.

Щоб бути виправданим не потрібно щось робити, достатньо відчути те що відчув митник і промовити його слова.

Якщо ви готові зробити це прямо зараз, то помоліться зі мною

«Боже, помилуй мене, грішника. Я так багато разів провалювався і падав. Мої гріхи порушили Твої.

Зараз благаю пробачити мене і вірою приймаю, Господа Ісуса Христа, як мого Спасителя.

Будь ласка, застосуй те, що Він зробив на хресті, до мого рахунку, щоб я міг бути вільним і прощеним.

Допоможи мені прожити для тебе все моє життя. В ім’я Ісуса молюсь. Амінь».

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.