Небезпечна ідея християнства – Алістер Макґрат

Алістер Макґрат – відомий британський богослов, професор Оксфордського університету. Священик Англіканської церкви, автор близько 40 книжок з історичного богослов’я, апологетики, богослов’я природи і природничих наук.  А також біографічних досліджень провідних християн різних часів (зокрема, Джона Кальвіна, Томаса Торранса і Клайва Льюїса).

У книзі «Небезпечна ідея християнства» Алістер Макґрат зосереджується на ідеї децентралізованого, несанкціонованого церковною ієрархією тлумачення Біблії. Можливість читати і тлумачити Біблію стала однією з центральних ідей новонародженого протестантизму і глибоко відбилася у всій подальшій історії світового християнства. Крізь призму цієї ідеї, він описує всю історію розвитку протестантизму від моменту його зародження до нашого часу. Для широкого кола читачів.

У липні 1998 року єпископи Спільноти Англіканських церков зібралися в історичному кафедральному місті Кентербері на традиційній Ламбетській конференції. Вони мали обговорити численні виклики та нагоди, з якими англіканство зустрічалося в різних куточках світу, як-от швидке зростання Англіканської церкви в Африці та Азії, її повільний занепад на Заході, а також нові дискусії про статеві стосунки.

Щодня єпископи збиралися для молитви та біблійних студій, і це було потужним підтвердженням визначної ролі Біблії у забезпеченні християнської єдності. Саме Біблія скеровує церкву в бурхливі часи, саме вона живить людську духовність. Проте як слід тлумачити Біблію — наприклад, з приводу суперечливого питання про гомосексуальність, яке сьогодні спричиняє найбільший розбрат в англіканстві? Попри найкращі зусилля організаторів конференції, на її публічних сесіях з приводу саме цього дражливого питання вибухнули палкі суперечки, в яких відбилися численні розбіжності між релігійними лібералами і консерваторами, модерними і постмодерними світоглядами, дуже відмінними культурними контекстами Заходу і третього світу.

Перифразуючи страченого 1555 року єпископа Ворчестера Х’юго Латімера, всі мали добрі наміри, але ці наміри явно були різними. На думку багатьох спостерігачів, Спільнота Англіканських церков у цьому питанні небезпечно наблизилася до розколу.  Єпископів розділило тлумачення саме того тексту , який мав об’єднати їх навколо себе. Чимало англіканців замислилися над тим, як Біблія може бути основою їхньої ідентичності та єдності, коли вони так очевидно розійшлися в її розумінні. Як може рух, основою якого є текст, зберегти свою цілісність та ідентичність, маючи очевидну та глибоку розбіжність щодо того, як слід тлумачити й застосовувати цей текст у критично важливому питанні?

Реформація шістнадцятого століття, якій завдячують своїм існуванням англіканство та інші протестантські церкви, базувалася на тому, що всі християни спроможні розуміти Біблію, мають право тлумачити її та наполягати на серйозному ставленні до їхніх поглядів на Святе Письмо.Але це потужне утвердження духовної демократії зрештою вивільнило сили, які поставили під загрозу стабільність самої церкви. Згодом виникли розколи, сформувалися відокремлені групи християн. Англіканство ще може повторити шлях інших протестантських груп і перетворитися на «сім’ю» споріднених деномінацій, кожна з яких посвоєму читає та застосовує Біблію. Небезпечна ідея, міцно вкорінена в самому осерді протестантської революції, полягала в тому, що всі християни мають право тлумачити Біблію на власний розсуд.

Втім, зрештою ця ідея породила неконтрольований процес розмноження тлумачень, який тоді мало хто міг очікувати чи передбачити. Великі потрясіння початку шістнадцятого століття, які сьогоднішні історики називають «Реформацією», започаткували в історії християнства небезпечну нову ідею, яка, з одного боку, спричинила досі небачене зростання та сплеск творчої активності, а з іншого, ще й викликала нові розбіжності та суперечки, які за самою своєю природою були, ймовірно, нерозв’язними. Творчі розбіжності, зумовлені цим засадничим принципом, стали вирішальним чинником у розвитку протестантизму як провідної релігійної течії у світі.