Як церква має ставитися до благовістя? Яким чином проповідь Євангелії має лунати на публічному богослужінні? Як запрошувати людей до слідування за Христом? Чому не варто робити заклик до кафедри?
Кілька років тому я вперше проповідував в баптистській церкві Маунт Вернон як її новий пастор. До початку служіння лідер музичного гурту запитав мене, у який момент я б хотів зробити заклик до кафедри (тобто заклик до людей вийти вперед, якщо вони хочуть стати християнами, і за звичай супроводжується проханням повторити слова «молитви покаяння»).
Мене це збентежило. До цього я вже тричі відвідував церкву і жодного разу не бачив заклику до кафедри. Я думав, що церква вирішила залишити цю практику багато років тому. Я був неправий.
Виявилося, що моя церква вже багато років завершувала богослужіння закликом вийти вперед, щоб приєднатися до церкви, або присвятити своє життя Господу, або промовити публічне віросповідання. Три неділі, ня яких я був присутній, виявились винятком з правил! В реальності ж багато членів церкви бачили у заклику вийти вперед до кафедри головний метод досягнення невіруючих. Для них заклик до кафедри прирівнювався до благовістя.
Чому не варто робити заклик до кафедри?
Я вірю, що багато людей, які використовують заклик до кафедри, керуються добрими намірами. На початку 90-х я відвідував церкву, у якій пастор завершував кожне служіння проханням закрити очі і схилити голови. Потім він запрошував кожного, хто мав бажання прийняти Христа підняти руку і подивитися в його бік. Протягом півхвилини пастор оглядав зал, помічав підняті руки і м’яким заспокійливим голосом говорив: «Так, брате, я бачу тебе. Добре сестро. Амінь». Я вірю, що пастор бажав кращого тим людям.
Тим не менше, впевнений, що заклик до кафедри має більше шкоди, ніж добра. Давати людям негайну впевненість в спасінні замість того, щоб дозволити часу випробувати їх віру, здається, у меншій мірі, немудрим, а то і обурливим. Це не мудро, бо пастор не знає людину достатньо добре, щоб підтвердити його віру. Це обурює, бо подібна практика замінює важкий шлях і вузькі ворота, які запропоновані нашим Спасителем (Мк. 8:34, Мт. 7:14) на просторі і широкі ворота вигадані нами. Керуючись добрими намірами, пастори, які практикують заклик до кафедри, дали багатьом неспасенним людям оманливу впевненість у тому, що вони дійсно знають Ісуса.
Але це ще не все. Заклик до кафедри зміщує фокус церкви в неправильне місце. Після проповіді Слова члени церкви і гості мають досліджувати свої серця. Кожному потрібно серйозно замислитися на тим, до якої реакції проповідь спонукує його або її. Але за іронією заклик до кафедри дає зворотній результат. Замість того, щоб досліджувати себе, він приводить до дослідження залу. Люди починають озиратися навколо, думаючи про те, хто ж вийде вперед. А якщо ніхто не виходить, це що означає провал проповіді? А бо те, що Бог сьогодні взяв вихідний?
Це кілька причин, через які я вважаю використання заклику до кафедри немудрим для благовістя.
Як проповідувати Євангеліє без заклику до кафедри
Як потрібно пастору, який відкидає заклик до кафедри, думати про благовістя на публічному богослужінні? Або, іншими словами, як буде виглядати публічне поклоніння Богу, повне пристрасті до благовістя? Як проповідувати Євангеліє без заклику до кафедри? Ось сім речей, яких я прагну під час богослужіння:
Щира переконаність
Для проповідника немає нічого більш важливого, ніж вірність Євангелії. Щира переконаність слідує відразу за вірністю. Бог використовує людей, чиї серця охоплені великою трагедією гріха і реальністю спасіння у Христі. Поки доктрина про вражаючу Божу благодать не проникне в проповідника до мозку і кісток, вона не буде виблискувати з його вуст.
Зрозумілий виклад Євангелії
Будьте зрозумілим. Кожен текст Писання – це євангельський текст. У книзі Естер імені Божого жодного разу не згадується, але Його рука видна на кожній сторінці. Пастор, який бажає спасіння грішників, буде вірно навчати Біблії, показуючи людям, як особа і праця Христа є сутністю кожного біблійного тексту.
Закликайте людей до покаяння і віри
У кожній проповіді має бути заклик пастора до грішників залишити гріх і знайти надію у Христі. Я так часто чую проповіді, у яких є заклики до мудрості, ризику, вірності – але жодного заклику іти з Христом. Проповіднику варто, тлумачачи текст, з пристрастю закликати слухачів покаятися і повірити в Добру Новину, підкорити свої життя Царю Христу.
Створіть можливості для наступних розмов
Коли я проповідую Євангеліє з кафедри, я хочу, що усі невіруючі знали, що я та інші члени церкви будемо раді поговорити з ними про Христа і нашу віру. Тому я залишаюся після служіння, щоб поговорити про Євангеліє і його наслідки зі всіма, у кого є бажання.
Деякі пастори після служіння запрошують бажаючи дізнатися більше в окрему кімнату для розмови і молитви. Сперджен виділяв частину кожного вівторка для розмов з шукаючими і новонаверненими. Щоб ви не вирішили, переконайтеся, що надаєте можливості обговорити вашу проповідь на більш особистому рівні.
Пропонуйте вивчення Євангелії
Наша церква пропонує постійне вивчення основ християнської віри для усіх бажаючих. Ми використовуємо 6 тижневий план занять «Пояснення християнства», оснований на Євангелії Марка. Ви можете також використовувати курс: «Дві дороги: вибір для кожного з нас», який доступний на російській мові на нашому сайті в розділі «Тематичні семінари».
Хрещення має бути дуже значною подією
Природньо, що хрещення саме по собі дуже важливе. Нам потрібно визнавати і показувати, що кожне хрещення – це можливість показати общині, що Бог працює над збудуванням Своєї церкви.
У нашій церкві ми просимо кожного кандидата на хрещення поділитися своїм свідченням перед церквою. Хтось з лідерів церкви допомагає їм скласти свідоцтво таким чином, щоб Євангеліє було представлене зрозуміло і чітко. Ці хто недавно прийшли до віри, як правило хочуть засвідчити про Божу благодать, а невіруючим дається ще одна можливість задатися запитанням про їхнє ставлення до Євангелії.
Моліться
Зрештою, моліться. Під час пастроської молитви, і навіть під час заключної молитви я постійно молюся про те, щоб невіруючі покаялися і повірили в Євангеліє. Я молюся, щоб вони підкорили своє життя Христу, здолавши всі перешкоди, які вони бачать на своєму шляху. Я молюся, щоб Господь відкрився грішниками і привів їх до Себе прямо сьогодні.
Як бачите, я не використовую заклик до кафедри в церкві у якій я служу. Але кожну неділю я закликаю грішників прийти до Ісуса і молю Господа вдихнути у них нове життя.
Давайте прагнути того, щоб святі у наших церквах були підбадьорені Євангелієм, а невіруючі були переконані у тому, що їм потрібно покаяння і віра в Євангеліє Ісуса Христа.
http://ru.9marks.org
Залишити відповідь