Дізнайтеся про те, як незначне в Божих руках може стати великим. Читайте проповідь про чудо, як п’ять хлібів та дві риби нагодували 5000 людей. Візьміть до уваги уроки з цієї історії. Трохи про відпочинок, реакцію на ситуацію, коли руйнуються плани, що для Бога немає нічого не можливого…
Ще в далекому 1967 році експерти в сфері управління відправили доповідь в парламент США. Вчені були впевненні, що швидкий розвиток технологій приведе до того, що в людей з’явиться багато вільного часу. Вчені казали що 1985 році людям прийдеться вибирати між 22 годинним робочим тижнем і 27 тижневим робочим роком і йти на пенсію в 38 років. Пройшло 50 років. Життя біжить швидше ніж будь коли. Ми погрузли в цій постійній зайнятості і бажанні все зробити якомога швидше. Темп життя вийшов з під контролю.
Я знаю одного чоловіка, який протягом більшої частини свого життя спав по 4 години на добу. Це Авраам Байбл. Він вважав, що сон це добре, але праця важливіша. Я не знаю чи він і сьогодні так вважає, але такий досвід у нього був.
Оксана розповідала, що коли ще діти були маленькими, то мріяла про те, щоб хоч трішки захворіти і лягти в лікарню відпочити і зрештою виспатися.
Якщо наше життя сьогодні порівняти з життям Ісуса Христа, мало знайдеться спільного. Ісус ніколи не поспішав. Він не був перевантажений справами, хоч місія Його була дуже складною, і виконати її потрібно за дуже короткий проміжок часу.
Історія, яку ми будемо читати сьогодні відкриває нам ще один бік служіння Ісуса Христа. І ситуація, яка склалася спрямована на його учнів, які щойно повернулися з євангелізаційної кампанії. Вони були втомлені, частково виснажені.
Які уроки можна отримати у таких обставинах?
Луки 9:10-17
10 Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.
11 Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
12 День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14 Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
15 І зробили так, і розсадили всіх.
16 Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
17 І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
Історія, яку ми щойно прочитали описана всіма євангелістами. Це єдине чудо про п’ять хлібів та дві риби, яке розповідають чотири рази.
- Яке значення ця історія мала для його учасників?
- Що цим чудом хотів сказати Ісус?
- Що мали побачити, усвідомити, навчитися учні?
- Чого можемо навчитися ми з цієї історії?
Щоб зрозуміти уроки і взяти їх для себе, нам потрібно стати на місце учнів Ісуса, давайте спробуємо перенестися в часі і пережити це чудо на собі.
Той хто працює має право на відпочинок
Втомленим учням був необхідний відпочинок. Учні радо відреагували на пропозицію Ісуса усамітнитися у відлюдному місці, біля Вітсаїди. Учням потрібен був час, щоб відпочити від шаленого темпу, від постійної навали людей. Ймовірно, що зараз Ісус разом з учнями вирушають з Капернауму у місцевість біля Вітсаїди. Це містечко знаходилося неподалік, і Ісус обирає шлях водою.
Вітсаїда – це рідне місто Петра, Андрія та Пилипа. І ось саме там планувалося побути на самоті, перегрупуватися, відпочити, відновити свої сили.
Є періоди, коли нам потрібно навчитися сповільнювати темп, йти в місце де немає людей. Відійти від звичного темпу.
Що планували робити учні відпочиваючи?
- Вони мали розповісти Ісусу про все те що побачили, почули, зустріли коли проповідували Євангеліє. Іншими словами їм потрібно було проаналізувати пройдений етап, оцінити і зробити висновки.
- Вони просто мали відпочи
- Пережити горе від смерті Івана Хрестителя
В Ісуса у той момент теж є потреба побути на одинці. Він щойно отримав звістку про страту свого двоюрідного брата, і одного з найбільших пророків за весь час Івана Хрестителя.
Нам теж потрібно навчитися уповільнювати темп і робити паузи від якоїсь діяльності відпочиваючи.
Розумовий відпочинок
Розумовий відпочинок означає, що вам потрібно відключитися від всього того, з чим пов’язана ваша основна робота, і зайнятися чимось абсолютно іншим. Наприклад для мене був би зараз доречним відпочинок з різцем в руках. Або просто прогулянка по якомусь місту. Якщо у вас сидяча робота, вам потрібне щось більш активне. Або хобі, читання, спорт, малювання, вишивка…
Відпочинок розуму виходить якісним, коли ми займаємось чимось, що вимагає повноти вашої уваги.
В епізоді, який ми читали інші євангелісти розповідають цікаву деталь. Що учні настільки були зайняті, що не мали навіть часу, щоб поїсти. Йшли люди, їх було багато, але Ісус каже, що потрібно зупинитися, щоб усамітнитися, і побачити у цьому всьому Бога. Бо в такому темпі, нам здається, що то ми все робимо.
Зупинки, дають можливість побачити те, що насправді це не ми, а Бог все робить.
Варто знати, що Біблія встановлює чіткий порядок для відпочинку. Бог у тижні дав день, який має бути відпочинком. Коли ми прислухаємося до Божих повелінь, то Бог нас благословить.
Соціальний відпочинок
Йдеться про щоденне спілкування з людьми, з якими вам цікаво. Це може бути спілкування з іншими людьми, ніж за звичай. Це може бути час зі своєю сім’єю, з церквою в поклонінні Йому, відносини з Богом і з іншими людьми є найбільш важливими для того, щоб бути щасливими. Коли ми це робимо, Господь оновлює наші сили на наступні шість днів.
Духовний відпочинок
Шабат – це час, коли наша душа має сфокусуватися на Богові і на усвідомленні Його піклування про нас. Щоб це бачити і досягати нам потрібно проводити час з Ним і Його Словом, від’єднавшись від всього іншого.
Фізичний відпочинок
В одному з Псалмів автор каже: Що якщо Господь не будує дому, то даремно працюють ті, хто будують його. Даремно рано вставати, пізно лягати, їсти хліб смутку, у той час, коли Бог улюбленому своєму дає сон. Що означає бути улюбленим Богом? Це не знання Біблії, не важка праця. А спокійний сон, і впевненість в тому, що Господь про все потурбується.
Ми всі схильні працювати з думкою, що без нас все завалиться. Можливо тому ми так багато працюємо беремо на себе багато обов’язків, що сон стає для нас розкішшю.
Але Бог знає, що результат у нашому житті не залежить від наших зусиль. Він хоче, щоб ми покладалися в усьому на Нього. І коли наступає мить, що роботи багато, потрібно йти лягати спати.
Бог наділив нас здібністю сну, щоб це щодня нам нагадувало, що ми не Бог.
Коли плани руйнуються – покладайся на Бога
11 Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
Думаю що таких ситуацій у нашому житті є багато. Коли ти налаштований на одне, а обставини змінюють все. Дуже часто для нас це ключові моменти, які відкривають наше справжнє обличчя.
Учні мали потребу у відпочинку. Ісусу потрібно було впоратися з горем. Здається що, що, а це самий невдалий момент для рішення повернутися до людей і вирішувати їхні потреби.
Ті хто прийшли мали потребу в Ісусі. Багато хворих, сліпих, прокажених, одержимих. Вони всі ідуть за Ісусом, щоб отримати допомогу. Вони своїм вчинком практично зірвали плани Ісуса та учнів і серйозно навантажили їх.
Але що робить Ісус, коли всі плани зірвано?
Ісус приймає людей і допомагає їм. Ісус розмовляє з ними про Царство Боже і зцілює їхні хвороби.
Ключовий момент, що коли наші плани руйнуються це гарний момент зрозуміти, що життя обертається не навколо нас. Поруч з нами є люди, і вони мають свої потреби, і на це потрібно зважати. Для цього іноді потрібно поступитися своєю втомою, планами, комфортом.
Бути учнем Ісуса – це звертати увагу на потреби інших, навіть тоді, коли тобі цього найменше хочеться.
Як реагую я, коли мої плани або мрії руйнуються?
Коли мої плани руйнуються, і Бог не виконує мої мрії, це унікальна можливість покластися на Його мудрість.
Коли моє життя виходить з під контролю, потрібно пригадати, що я не Бог, тільки Він контролює все.
Можливо я ніколи не зрозумію чому все стається так як стається, але одного разу я буду вдячний Богу за цю ситуацію.
Все, що я можу зробити у такі моменти – це довіряти, що Той хто зцілює хвороби, дає очі сліпим, все робить правильно для мого блага.
Моменти коли руйнується все, націлені на довіру до Бога. Чи буду я покладатися на Бога, чи буду дратуватися, буду обурюватися.
В моєму житті чимало таких поломаних сподівань.
Як зараз пам’ятаю свої відчуття, коли приїхали з Руриська де були на групі, і вдома я раптом зрозумів, що мій телефон втрачено.
Я швидко помчав на велосипеді туди, обшукав немає.
В голові купа запитань: Господи чому так, я ж служу Тобі, це трапилося від разу після вивчення Біблії…
****
Пригадую момент цього літа, коли ми готувалися до Фестивалю сім’ї. З лютого біготня по кабінетах, Схвалення, узгодження дати, зустріч оргкомітету, а далі нічого…
Пам’ятаю свої відчуття, коли за кілька днів до заходу, а ніхто навіть пальцем не хоче ворушити… Всі плани і сподівання зруйновано…
Таких ситуацій багато, корки, поломки, хвороба, нестача грошей. Через хворобу руйнується весь сценарій життя… Я міг би продовжувати довго, і кожен з нас міг би розповісти про свою ситуацію. Проблема в тому, що я на такі ситуації реагую не завжди кращим чином. Як правило це мене дратує і дуже злить.
Я готовий закричати «Так не чесно»! Винен у цих ситуаціях завжди хтось інший. Всі ці ситуації мене завжди застають зненацька. Але Бога цим не здивуєш. Це ж не випадкові, беззмістовні події. Всі вони мають свою причину. Бог використовує ці ситуації, щоб змінити мене.
Затор на дорозі, хвора дитина, здаються не дуже важливими для моєї духовності, але саме для цього вони і служать.
В цих дрібних, незначних подіях, які нас так дратують, спричиняють нам незручності, ми отримуємо можливість покластися на Бога, і переорієнтувати увагу з себе на Нього і на інших.
Коли перед тобою неможливе – дивись на Ісуса
12 День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
Мало того, що люди скасували учням плани, вони ще додали клопотів. Їх навчи, зціли і ще нагодуй. У них з’явилася нова проблема. У цій ситуації вони нічого крім проблеми не бачили. Вони шукаючи виходу мали варіант розпустити людей, щоб вони самі собі знайшли їжу і житло.
Вони вже порахували гроші, інший євангеліст повідомляє про 200 динарів. Це два роки роботи… Вони все тверезо оцінили, і побачили, що у них немає ні можливостей, ні ресурсів, щоб вирішити проблему, яка перед ними постала. Те що трапляється далі взагалі виносить мозок учням – Дайте їсти їм ви!
Ісус добиває їх цієї фразою. Хотів би я побачити їхні обличчя у той момент. Вони ледве вижили, не мали можливості поїсти, бо люди постійно щось хотіли.
Окрім того вони щойно повернулися з проповіді, ви пам’ятаєте чого їх навчав Ісус? Він їм сказав нічого з собою не брати – ні їжі, ні грошей, ні запасного одягу. Вони мали вивчити урок – Бог турбується про них, і забезпечить всі потреби. І Він так зробив. Але чи воно засвоїли цей урок? Ісус напевно трохи знав більше, і тому влаштовує іспит, який показує що не все так весело.
Це одна справа довірити Богу свої власні потреби – потреби одного себе, але Ісус ти що не бачиш, тут лише 5000 чоловіків…
Велика помилка, коли ми відводимо свої очі від Бога і дивимося на свої ресурси.
Учні запевняли, що можуть довіритися Богу, – але це надто велика проблема, це щось інше. Це просто не можливе. Це серйозний урок для нас. Ця історія нас вчить, що Ісус може зробити неможливе.
Просто погляньте на те, що відбувалося у житті в учнів останні кілька розділів. Ісус втихомирює бурю. Він виганяє легіон демонів, Він зцілює безнадійно хвору жінку, воскрешає дівчинку. Минулого тижня Ісус потурбувався про всі потреби, які були в людей. Учні мали засвоїти урок, що для Ісуса немає нічого неможливого. Вони це бачили на власні очі. Вони були свідками цих подій. Але у цьому випадку, вони не думали, що Ісус може впоратися з цією ситуацією.
Як часто ми читаємо Євангеліє, слухаємо що Бог робить у житті інших людей, і коли у нас настає момент істини, ми забуваємо, що Ісус може не можливе.
Пам’ятаєте кілька тижнів я розповідав про молоду сім’ю де в жінки було виявлено рак. Зробили операцію, зібрали велику суму грошей… і потрібно було робити ще одну.
І ось знову свіжа інформація!
Цей день створив Господь, мої дорогі! Пише Тимофій Шупарський.
Його там немає!!!!
А тепер все по порядку… Ми про це взнали ще в п’ятницю. Попередній результат біопсії після другої операції. Професор повідомив про це якось з сумнівами і недовір’ям. Він просто вичавив з себе кілька слів. Були видно, що він чогось не розуміє. Кілька разів додав, що це лише попередній результат.
Юля сказала мені, вечором – пиши у фейсбук, розкажи усім, а я відповів – давай дочекаємося офіційного результату, отримаю папір де буде чорним по білому написано. І не написав…
І ось сьогодні ми були в лікарні, знімали шви, і нам дали той самий папір.
Все. Мучити більше не можу – всі лімфовузли чисті. В жодному раку не має.
У тих що вирізали під час першої операції були метастази.
Тепер там немає нічого… Лікарі опускають очі і ніяк цього не пояснюють: Таке буває вкрай рідко.
Я маю зі всією відповідальністю сказати – це ні що інше як чудесне зцілення! Сотні людей молилися про це. Всі сподівалися цього. Чому ж мені так було складно прийняти цей факт?
Що мені залишається сказати. Слава Богу!!!! Він вірний. Нехай тепер нам хтось скаже, що Бог десь далеко, і н втручається в наше життя… Тоді ми приїдемо до вас у гості, покажемо шрами і шви, і розповімо, що його там немає. Наш Бог зробив це.
Як часто ми забуваємо, що Ісус може неможливе.
В Бога немає проблем, щоб зробити можливим те, що ми вважаємо неможливим. Йому подобається витрушувати з нас наші дріб’язкові думки, звільніти нас від сумнівів. Він любить ламати наше уявлення, що щось неможливе з людської точки зору неможливе взагалі.
Богу подобається змінювати нас. Він каже нам правду там, де ми вже повірили в обман.
- Думаєте Він не може звільнити вас від алкогольної, тютюнової, іншої залежності?
- Думаєте що дуже далеко, щоб Бог вас врятував?
- Думаєте, що дуже старі?
- Думаєте, що потрібно почекати?
З Ним немає нічого неможливого. Це Його любов, що змінює все.
Як реагуємо ми коли:
- Нам пропонують нове служіння, а ми кажемо, ні, я не думаю що впораюся. Немає грошей, немає людей. Ми ніколи раніше цього не робили – це не можливо.
- Коли мені вперше прийшла ідея про утворення школи, відразу прийшло запевнення – це неможливо. Розповів кільком людям, знаєте що почув у відповідь?
Замість того, щоб говорити ми не можемо, краща відповідь: Господи я не маю уяви, як ми будемо годувати людей, я довіряю Тобі, і вірю що це буде можливо. Скажи що я маю робити зараз!
І перше, що потрібно зробити, це визнати що Ісус може неможливе!
Коли ти зустрічаєшся з неможливим, відірви очі від проблеми і дивись на Ісуса.
Твоє незначне в Божих руках може стати великим
13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14 Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
15 І зробили так, і розсадили всіх.
16 Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
17 І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
Окрім того, що учні були переконані що перед ними неможливе, то вони недооцінювали тих ресурсів, які у них були. Дійсно, що для 10-чного натовпу п’ять хлібів і дві риби. Що таке тих п’ять хлібів та дві риби? Це маленькі ячмінні паляниці, які схожі до лаваша. 2 рибини, вони напевно були засушені. Це міг бути обід для малої дитини. Це все що ми можемо побачити з людської точки зору.
Що бачив Ісус, коли дивися на ці п’ять хлібів та дві риби. Він бачив це як обід для щонайменше 10000 народу. В наших очах це ніщо, але в очах Ісуса це багато. Учні забули подивитися на ситуацію очима Ісуса. Ісус бере цю маленьку жертву дякує і починає розламувати, учні роздавати і всі їли аж доки не наситилися. Лука повідомляє що ще 12 кошиків залишилося. Ви знаєте чому 12? Чому не 5, чому не 10, чому 12? 12 – для кожного з учнів.
В учнів склалося враження, що у них дуже мало їжі і вона не дуже якісна. Коли ти дивишся на те, що ти маєш, то воно часто виглядає як обід цього хлопчика. Дуже незначне і не апетитне. Але зупинися, і поглянь на все очима Ісуса. Що Ісус зробив з цим хлібом і рибою? Що Він може зробити з тим що у тебе є.
Ти кажеш у тебе немає багато грошей – добре, а скільки у тебе є?
Цей обід приблизно коштував 20-40 гр. максимум. У кого в кишені сьогодні немає 40 гривень? Ми тут усі в кращій ситуації ніж учні.
Я погано вмію співати, я дуже боюся проповідувати, я хвилююся, коли спілкуюся з людьми. Це добре, – що ти можеш зробити? Ти можеш посміхнутися? Ти можеш поставити колонку? Ти можеш принести печива, заварити чаю?
Не недооцінюйте те що у вас є. Бог може використати все, що ви готові надати Йому.
Розповідають про одну дівчинку в Америці. Одного разу вона прийшла в церкву, але її не впустили, бо було дуже багато людей.
Ця дівчинка дуже хотіла побувати в недільній школі, але не змогла. Вона не знала що робити, чи іти додому, чи чекати. До неї підійшов пастор взяв її на руки і заніс її в переповнений клас, знайшовши місце у кутку.
Наступного дня коли він зустрів дівчинку на вулиці, він сказав, що скоро у них буде велика недільна школа. Вони хочуть побудувати нове приміщення для цієї мети.
Хоч пастор дав цю обіцянку, це була його мрія, але він навіть не сподівався, що вона скоро може стати реальністю.
Трохи пізніше пастор почув що дівчинка захворіла і вона попросила його прийти і побачити її, помолитися за неї. Він це зробив, але дівчинка померла незабаром.
Після похорону мама дівчинки передала пастору невеличкий пакунок, в якому було мізерні 57 центів, які були передані дівчинкою на будівництво недільної школи.
Пастор взяв ці гроші і наступної неділі розповів цю історію в церкві повідомивши, що вони отримали перший внесок на будівництво недільної школи.
Пастор організував аукціон і продав ці монети людям, які надихнулися цією історією. Зароблених грошей було достатньо, щоб збудувати необхідне приміщення.
Ця історія надихнула більше людей, сьогодні ця маленька церква перетворилася на великий храм який вміщує 3300 місць. Ця церква створила університет який має 33 000 студентів і 10 корпусів по всьому світу. Це стало можливим завдяки 57 центів.
Часто ми думаємо що те що у нас є не важливе і незначне, але як добре на все дивитися Божими очима і довіряти себе, своє майно, таланти Богу. Подумайте, що кожен з учнів додому приніс по кошику хліба. Про що це мало свідчити? Це є потужне нагадування про Божі можливості незначне робити масштабним. Бог не дивиться на наші здібності і ресурси як ми. Він не оцінює, що хтось кращий, а хтось гірший. Того дня все було використано для Бога, жодна крихта хліба не пропала намарно, все було важливим.
Коли я дивлюся на наше місто і людей, які живуть в ньому, я бачу багато людей які не знають Ісуса. Іноді здається, що їх досягнути не можливо. Це завдання більше ніж ми. Ми ж не можемо, так – ми ні, а Бог може!
п’ять хлібів та дві риби – це дуже мало, що аж смішно. Але в Божих руках вони чудесно примножилися. Чудо п’ять хлібів та дві риби відбувається тоді, коли ми починаємо дивитися на свої маленькі можливості, як на великий потенціал і поступати вірою.
Так завжди відбувається, те що ми залишаємо собі, зменшується і зникає. Те що приносимо Господу, дивним чином збільшується.
Можливо ті можливості, які у вас є викликають посмішку, якщо ти їх залишиш для себе, вони залишаться маленькими і смішними. Але якщо віддаси їх руки Господа, Він змінить історію вашого життя, сім’ї, країни.
Коли приходиться, щось робити починайте думати не про те, чого у вас немає, а почніть з того що у вас вже є.
Бог забезпечує тих ким керує
Чому ці 5 тисяч були насичені п’ять хлібів та дві риби. Чому учні поверталися додому повні хліба? Бо усе було під Божим контролем і управлінням.
Учні слухалися Ісуса, виконували Його волю, реалізовували Його повеління.
- Вони привели того хлопчика, хліб принесли до Ісуса.
- Вони розсадили людей, по 50 чоловік
- Вони розносили хліб
- Вони зібрали решту
Коли ми знаємо що потрібно робити, і як, то можемо розраховувати, що Бог вже виділив для цього усе необхідне і подбав про це все.
Іншими словами на Боже діло, на те що угодне Його волі завжди є все необхідне.
Я щоразу в захваті від Божого забезпечення таборів, які ми проводимо. Того що ми маємо, це мало для того, щоб провести табір.
Цього року Господь робив приголомшливі речі. Люди, які їхали служити приймаючи участь в програмі, ще й самі заплатили за інвентар, заплатили за табір, були готові ще дати навіть пожертвування.
Коли ми робили вже остаточні підрахунки з власниками готельного комплексу, я був вражений, як практично до копійки ми вклалися в бюджет. А це близько 120 тисяч гривень…
Якщо ми виконуємо волю Божу, Бог повністю забезпечує всім необхідним для здійснення Його цілей і планів.
Якщо ти хочеш, щоб Бог турбувався про тебе, дізнайся про Його волю стосовно твого життя. Запитай, що ти маєш робити? Запитай, яким чином ти Йому можеш послужити найбільш ефективно.
Висновок
Чому Ісус зробив чудо використавши п’ять хлібів та дві риби?
Це чудо трапилося, щоб учні взяли для себе цінні уроки.
- Той хто працює має право на відпочинок
- Коли плани руйнуються – покладайся на Бога
- Для Бога не має нічого неможливого
- Твоє незначне може в Божих руках стати великим
- Бог забезпечує тих, які виконують Його волю.
Залишити відповідь