Є люди, яким подобається бути схожими до своїх кумирів. Їх називають фанами.
Недавно бачив як на сліпих прослуховуваннях у шоу «Голос країни», молоді дівчата одягнулися, зробили зачіски, нафарбувалися як їхній кумир – Тіна Кароль.
Словник дає визначення слову «фан» як палкий прихильник. Як правило фани хочуть бути популярними, отримувати славу. Фан не фанат. Фан це захоплення кимось, надання комусь особливих переваг.
Чи може щось подібне бути характерне християнству?
Чи можна християнина назвати фаном?
Фани хочуть бути близько, але не настільки, щоб бути готовими до жертви, а зміни життя. Вони моляться, відвідують церкву і вважають себе християнами. Але чи саме цього хоче Ісус для Своїх послідовників?
Розповідають притчу про курку і свиню, які йдучи по дорозі, побачили церковну вивіску з назвою проповіді «Як допомогти бідним?». Курка запропонувала забезпечити бідних шинкою і яйцями.
Свиня на хвильку замислилася і висловила протест:
«Зачекай; для тебе – це всього на всього пожертвування, а для мене повна віддача»
Це саме те, чого Бог чекає від нас – повної віддачі.
Відкрийте свої Біблії, тримайте їх відкритими під час проповіді, ми будемо повертатися до цього уривку.
Отож:
Луки 9:57-62
57 А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
58 Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
59 До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60 Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!
61 А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62 Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.
Лука не повідомляє нам деталей цих зустрічей. Він мало говорить про тих з ким розмовляє Ісус. Причина у тому, що це не має значення, бо одним з цих трьох можу бути ти і я.
- Що ж означає бути учнем Ісуса?
- Що потрібно щоб бути християнином?
Іти за Христом це готовність поступитися комфортом
Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
Лука не повідомляє з ким має справу Ісус, але інші євангелісти розкривають трішки більше. Матвій каже, що це був книжник. Книжники – це люди, які присвятили своє життя вивченню і тлумаченню Біблії. Це були дуже здібні і талановиті люди. Їх запрошували проповідувати в синагогах.
Цього книжника вражала незвична популярність Христа. – люди залишали все на світі слухали Його навчання. Він розумів, що у Ньому є щось таке, чого у нього немає. Він хотів напевно самому бути таким популярним як Ісус. Цей книжник бачив вигоду від близького знайомства і близького спілкування з Ісусом.
Як має відповісти Ісус на прохання цієї людини. О Він напевно має зрадіти. І сказати, чудово, я шукаю таких як ти. Ти будеш корисним для служіння. Ти напишеш книгу про Мене….
На превеликий подив, Ісус відмовляє цього чоловіка від його рішення. Ісус не каже Йому ні. Але Він відкриває дещо про Своє служіння, на що цей чоловік не міг погодитися. Бо комфорт для нього був ціннішим за Ісуса.
Пошук комфорту – це наш стандартний режим в споживацькому суспільстві, і часто ми шукаємо комфортного християнства, навіть цього не підозрюючи.
Але іти за Христом – це щось інше. Це повна переорієнтація життя, це готовність до страждання і смерті.
У відповідь Ісус описує що може чекати Його послідовника, коли той дійсно захоче іти за Ним. Ситуація в Ісуса гірша ніж у тварин. Ісус немає місця, яке б Він назвав домом. Відсутність мінімального комфорту була проблемою для Ісуса – Йому ніде прихилити голову. Не було свого ліжка, свого кабінету, своєї тіні.
Весь час до Нього ішли люди, не залишали можливості для особистого життя. Книжник не уявляв собі настільки складно і не комфортно іти за Ісусом. Він не розумів загрози, яка вже нависла над життям Спасителя. Люди хотіли лише чудес, більшості було байдуже до того про що Він проповідував. Ісус бачив усе це…
Для багатьох людей вбір між Христом і комфортом визначений давно. Вони обирають комфорт.
Клайв Стейплз Льюїс сказав: «Я не шукав у релігії щастя, завжди знав, що його легко знайти в пляшці вина. Якщо вам потрібна релігія, щоб відчувати себе комфортно, я, однозначно, не рекомендую вам християнство».
Віра в Ісуса Христа — це зміни у нашому житті. Ці зміни не відбуваються самі собою, християнське життя сповнене духовним зростанням, рухом уперед та зміною світогляду. Якщо ніхто у вашій церкві не зміг помітити вашого зростання в якомусь напрямку, то ваша віра занадто зручна.
Ситуація у Канаді, яка склалася років 10 тому. Через збіг погодних умов одного дня значна частина території країни виявилася покритою товстим шаром льоду. Він був скрізь: на гілках, дротах електроліній, будинках. Найстрашніше те, що вага льоду була такою великою, що ламалися не лише столітні дерева, але й міцні високовольтні опори. В результаті третина Канади залишилася без електроструму. Життя на декілька днів у високорозвинутій країні завмерло…
Але особливо запам’яталися слова коментатора щодо цієї події. Він сказав: «Якби щось подібне сталося років 100-150 тому, цю природню катастрофу мало хто й помітив би. Звичайно, було б слизько ходити, були б поламані дерева, але на повсякденне життя це майже не вплинуло б». Населення тоді не було прив’язане до ліній електропередач, до розкладу поїздів та автобусів, за продуктами не потрібно було їхати в супермаркет. Люди були самодостатніми, тобто мало залежали від зовнішніх штучно-технологічних обставин.
Що ж, за все потрібно платити. І за науково-технічний прогрес теж. Нинішні жителі, особливо у цивілізованих країнах, практично на усі сто відсотків залежні від зовнішньої інфраструктури: і в побуті, і в спілкуванні, у переміщенні, у роботі, у відпочинку.
Подібна ситуація нерідко складається і в духовній сфері. Християнство в більшості випадків звикло до «цивілізованого», комфортного існування. Відсутність прямих переслідувань, зростання матеріального добробуту сприяє виникненню так званих «тепличних» християн.
Вони, як рослини з теплиці, можуть нормально жити і служити Богові лише при відповідному «кліматі». Достатньо їх винести на свіже повітря, а тим більше на негоду, як вони хворіють, а то й вмирають. Служіння Богові можливе лише за певних цивілізованих умов та сприятливого клімату.
Чому настільки важливо, щоб ми не жили «комфортним» християнством?
Тому що «зручне» християнство далеке від істинного, тернистого, сповненого самозречення і втрат, «незручного» шляху послідовників Ісуса. «Комфортне» християнство не може свідчити про Христа світові, який переповнений комфортом. «Зручне» християнство не може бути основою для зростання у вірі та любові.
Якщо ти хочеш іти за Христом ти маєш зрозуміти, що слідування за Ним – це жити на землі як у чужій країні.
Натомість «незручне» християнство веде до перетворень та нового життя. Воно змушує нас покладатися на Бога, а не на себе; віддавати, а не брати; зрікатись, а не звеличуватися.
«Некомфортне» християнство веде до складних рішень, гіркої правди та любові непростих людей заради слави Того, Хто першим полюбив нас. Це буде незручно і складно, але це буде істинний, некомфортний шлях послідовників Ісуса Христа.
Іти за Христом – це перелаштувати пріоритети
До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
Другий епізод трішки відрізняється. Тут Ісус виступає ініціатором, і робить пропозицію чоловіку, щоб той ішов за Ісусом, але у того була причина. Зверніть увагу, як правильно відповідає цей чоловік. Він каже да Господи. Він навіть Ісуса називає Господом. Він визнає владу Ісуса, Його авторитет. Але у нього було але…
Дозволь спочатку…
Спочатку – вказує на пріоритет. Це показує, що є певна ієрархія речей. Одні з них важливі, інші менш важливі. Перше, або те що спочатку завжди витісняє всі інше.
Той аргумент, який був застосований, щоб відмовити Ісусу, виглядав дуже обґрунтованим. Кожен відповідальний з а те, щоб належно поховати своїх батьків. На перший погляд дивує реакція Ісуса.
Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство! Схоже на те, що у того чоловіка батько ще живий, і невідомо скільки буде жити. Син хоче відкласти рішення присвятити себе Ісусу.
Для нього зараз сімейні обов’язки важливіші за слідування за Христом.
Ісус хоче донести, що бути християнином, або ж Його учнем – це важливіше за сімейні стосунки і цінності.
Чи можете ви для себе написати 5 найважливіших пріоритетів?
Тепер перегляньте їх. Як би ви класифікували ці пріоритети від найбільшого до найменшого? Знову ж таки, будьте абсолютно чесними.
Якось син відомого архітектора запитав у батька:
– Тату, як правильно розкласти пріоритети?
– А чому питаєш?
– Бо є багато людей, які не є щасливі: одні бідні, іншим важко жити фізично чи морально, ще комусь, як він вважає, не щастить в житті. Мені здається, що вони мало працюють і тому нічого не вдається. Як правильно має бути?
Чоловік відвів хлопця до робочого кабінету, з полиці, з поміж великих згортків паперу, витягнув один, розклав на пульмані. На папері хлопець побачив олівцем розкреслений план будівництва будинку.
– От дивися, людське життя – це як будинок, ми самі собі його будуємо. Що є найголовнішим у споруді і що робить його найміцнішим?
– Ну, – подумав хлопець – напевно найперше має бути міцний фундамент, бо він тримає весь дім.
– Правильно, фундамент виконуєважливу роль, на ньому стоїть будинок. Якщо фундамент не міцний або не залитий взагалі, то дуже скоро на нашій споруді з’являться тріщини і він зруйнується. Весь дім стоїть на міцній основі. В нашому випадку фундамент це – Бог. Тому на першому місці має бути Бог.
– Ага, значить наступна робота?
– Ні. Потім перший поверх – це ти сам. Твоє здоров’я: психологічне, фізичне. Ти маєш знайти час для себе, для читання книжок, на маленькі радощі, на здорове харчування, на фізичні вправи. Бачиш, цеглинки мають бути якісні, бо буде міцна опора і зможе витримати на собі наступні поверхи. Якщо ж не додати навіть найменшу кількість цеглинок, взяти надбиті або не міцні то, відповідно, перший поверх буде не тривким і, з часом, все повалиться. В твоєму випадку, якщо з тобою щось трапиться, буде страждати вся сім’я, за тебе будуть переживати, бідкатися. Другий поверх це – сім’я, де дбають одне про одного і де панує любов.
– Що, робота аж в кінці?
– Так. Дах це вже – робота. Бачиш, покрівлю завжди можна полагодити чи змінити на кращу, ніж була. І тут не треба перейматись, якщо його зірвав вітер або побив град. Сталось, так сталось, будинок же цілий!
Розкладайте правильно пріоритети в житті, і не забувайте, що фундамент є найголовнішим, який тримає весь ваш дім!
Бути учнем, або християнином означає перелаштувати пріоритети.
Християнство вимагає радикальної змін пріоритетів. Христос не приймає жодного варіанту, коли перше місце не належить Йому.
Стосунки з рідними важливі, але вони не можуть бути важливішими за Ісуса.
Для багатьох людей, які роблять перші кроки до Христа приходиться визначатися з пріоритетами.
Чимало людей, можливо навіть хтось серед нас сьогодні має свої умови:
- Я зараз молодий ще, все життя попереду, думаю, я ще вистачить часу для служіння Богу
- Якщо я ввірую у мене будуть погані стосунки з чоловіком жінкою.
- Мені потрібно спочатку подбати про тіло, а потім про все решту.
- Зараз у мене на це немає часу, робота забирає все
- Я ще не дозрів, це серйозне питання, треба довго думати…
Що для вас є перешкодою, або який пріоритет для вас є важливіший за слідування за Ісусом?
Ісус – на першому місці. Він – Творець всього. Він прийшов у світ, щоб дати нам можливість бути у Його Царстві. Він першим зробив крок. Він шукав, коли ми не шукали Його.
Він пішов на хрест, де Його били, принижували, щоб Він міг викупити нас. Він міг просто стерти все з лиця землі після нашого бунту. Він би нічого не втратив би. Замість цього Він прийшов у цей світ, щоб знайти нас, щоб викупити ціною власного життя.
Тому Він має бути першим. Тому Він має бути найважливішим. Тому Він має бути номер один у нашому житті.
Він не просто важливий розділ в історії світу, Він – книга, у які записані все решта. Він не просто найважливіша частина життя – Він саме життя.
Позиція Христос все, або нічого – не влаштовує багатьох людей.
На початку другого століття римський імператор вирішив, що раз християн стало так багато, то немає змісту боротися з ними, і він уклав з ними мир. Він навіть вирішив поставити статую Ісуса в Пантеоні, серед скульптур грецьких богів. Напис на фронтоні повідомляв: «Цезар, цар царів», вказуючи на положення першого.
Християн можна було б привітати, з тим що досягнули цього. До цього вони були просто нікчемною групою рибалок, а тепер вони в пантеоні. Але замість того вони замість подяки послали листа, у якому повідомили, що якщо він сам не знесе статую, то це зроблять вони самі.
Ісус ніколи не буде серед ваших богів, бо Він вище них.
Бог ніколи не може бути одним з богів, або пріоритетів. Він або перший, або ніщо.
Уявіть, якби я прийшов до своєї дружини і сказав: «Кохана, ти перша серед моїх жінок», я не знаю чи вона б мене зрозуміла. Вона б пояснила б, що вона або буде єдиною, або її не буде взагалі…
Хто для тебе Ісус? Він важливіший за все? Він на першому місці? Якщо ні, то ти не з Богом. Ти йдеш у загибель.
Іти за Христом – це бути надійним
61 А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62 Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.
Тут чоловік готовий іти, але у нього є своя причина чому це не зараз. Відповідь цієї особи така сама як і відповідь попереднього. Проблема пріоритетів.
Здавалося б Ісус мав би відповісти так само як першому, однак відповідь відрізняється. Ісус малює картину сільського господарства.
Ісус малює картину коли орач оре, і озирається назад. Я не знаю чи комусь з вас доводилося в руках тримати плуга. Мені доводилося. Тут не потрібно якоїсь надзвичайної школи, просто потрібно зрозуміти, як орати і дивися вперед, щоб борозна була рівною. Коли ти озираєшся назад, ти наореш не те що потрібно.
Іншими словами слідування за Христом вимагає руху вперед, без оглядки назад. Озирання назад може збити нас з курсу.
Прощання з домашніми це був лише привід. Скоріше за все учень хотів отримати схвалення свого вибору від домашніх. Він боявся, що може щось втратити, чи то спадщину, чи взагалі бути відкинутим сім’єю.
Дружина мого рідного брата, коли увірувала і повідомила вдома про своє рішення, мама зібрала речі і виставила на коридор. І сказала, або я, або твоя церква, твій Ісус.
Вона обрала Ісуса. І не жалкує. Пізніше, батьки дуже жалкували, що пішли на таке. Адже донька продовжувала їх любити, і робити їм добро. Вони зрештою отримали краще ніж було.
Ненадійність – це небезпечна вада. На таку особу не можна покластися, такому ніхто не довіряє. Його стороняться як ворога.
Той хто дивитися назад за плугом своїм озиранням дивиться назад, скільки вже зроблено, а не вперед – скільки потрібно ще зробити. Коли людина озирається на людські погляди, думки, життя буде кривим. Така людина швидко запалюється і швидко тухне. Така людина легко відступає, коли побачить перешкоди, коли зустріне страждання, біль, образу.
Прагнення попрощатися – це поворот назад, це прихильність до старих звичок, до старих цінностей, старого способу життя.
Якщо ти хочеш слідувати за Ісусом, тобі потрібно усвідомити, що за це прийдеться платити, можливо дуже цінним і дорогим для вас, але воно того варте. Щоб бути готовим на це, потрібно присвятити своє життя Ісусу і бути вірним Йому.
Слідування за Ісусом це не хобі, це все життя. Ті хто думає, що віра в Бога, це таке собі заняття у вихідні, щось таке як хобі, ви ніколи не знайдете радості і не будете відчувати благословення.
Слідування за Христом починається від моменту, коли ми приймаємо Ісуса і продовжується аж до останнього подиху.
В 1519 році іспанський дослідник Кортес приплив до Мексики з метою її завоювання з невеликою кількістю людей, коли усі зійшли на берег він наказав спалити кораблі.
Коли усі спостерігали, як кораблі перетворюються в згарище, і йдуть на дно, вони розуміють, що відступу назад немає. Є лише один варіант лишитися живим – це рухатися вперед.
Чимало людей залишають свої кораблі на березі, готові до запасного варіанту. Ви не зможете піти далеко, ваше життя буде завжди прив’язане, у вас завжди зберігається можливість для відступу.
Точка неповернення – це критична межа, після якої потрібно продовжувати курс дій, бо повернення не можливе, небезпечне або ціна дуже висока.
Сам термін виник в авіації і означає точку на трасі починаючи з якої палива на борту літка не вистачить, щоб повернутися на аеродром вильоту. Точка неповернення – це цілковита посвята.
В авіації цей термін також вживається і в іншому значенні, і означає момент, коли набравши швидкість при зльоті, літак не має достатнього місця на злітно-посадочній полосі, щоб у нього була безпечна можливість зупинитися, в цей момент літак має злетіти.
В точці неповернення пілоти вимушені прийняти рішення – повернутися зараз, або продовжити шлях.
Кожна людина має зробити аналогічний вибір. Рішення визначають нашу долю. Наше життя – це не випадковість, це наслідки прийнятих рішень.
Нам потрібно раз і назавжди прийняти рішення іти за Христом.
Що тобі заважає пройти точку не повернення і ніколи не озиратися назад?
Розповідають про останні слова чоловіка з Індії. Його сім’я навернулася до Ісуса в 19 ст. Чоловік, дружина і двоє дітей визнали Ісуса, прийняли хрещення.
Керівники села у якому вони жили, вирішили дати урок іншим, тому арештували всю сім’ю і поставили ультиматум, що якщо чоловік не зречеться Ісуса, то побачить своїх дітей і дружину мертвими.
Коли він відмовився це зробити, було вбито двох дітей. Отримавши другий шанс зректися, чоловік знову відмовився, його дружину також вбили. Не дивлячись на це чоловік відмовився зректися Христа і загинув мученицькою смертю.
Коли пізніше свідки розповідали цю історію, то переказували слова того чоловіка. «Я вирішив іти за Христом! Дороги назад немає». Світ позаду мене, але Хрест попереду».
Така рішучість віри привела до того, що все керівництво села і багато селян увірували в Ісуса.
Дорогий друже, можливо ти вже роками чуєш слово Боже. Ти усвідомлюєш, що потрібно робити вибір.
Ти розумієш, що має бути рішення, яке раз і на завжди може змінити твоє життя. Настав час пройти точку неповернення.
Більше про те, як бути християнином:
Висновок
Фани хочуть бути поруч, хочуть отримувати всі переваги, але не готові на жертву і не хочуть нічого змінювати.
Вони відвідують богослужіння, моляться і вважають себе християнами. Але чи хоче собі таких послідовників Ісус?
Ісусу не потрібні фани. Йому потрібні 100% присвячені учні.
Ісус відкриває некомфортну правду, що насправді означає бути християнином. Тобі потрібно чесно подивитися на свої стосунки з Богом.
Заклик Ісуса може видатись радикальним, але саме цього Він чекає від тебе сьогодні.
- Ісус важливіший за комфорт
- Ісус важливіший за все у житті
- Бути християнином – це на всі 100% бути присвяченим Христу.
Залишити відповідь