Лютий 17, 2019

Гордість – чому це погано?

Гордість – чому це погано?

Гордість є причиною багатьох гріхів. Гордість – це допускати, що ми краще у чомусь розбираємося ніж Бог. Що ми краще знаємо, що для нас добре, або зле. Смиренність збільшується, коли ми зосереджуємося на Ісусі

Ми з вами живемо у світі розлючених людей. Передвиборчі перегони лише загострюють ситуацію. Люди замість того, щоб пропонувати щось добре, просто поливають одне одного брудом.

  • В п’ятницю, якийсь військовий просто підпалив магазин Рошен у Києві, бо наслухався про злочинну владу.
  • Цього тижня поліціянти побили молодиків, які заблокували поліційний відділок.
  • Розлючений водій маршрутки вигнав дівчину на морозі з автобуса, бо у неї не було грошей на проїзд. Вона заблукала у лісі, впала у яму з якої не змогла вибратися і замерзла…

Ми часто чуємо про насильство в сім’ях. Коли чоловік побив жінку, ми бачимо ріст агресії серед підлітків, які просто вбивають одне одно і знімають це все на камеру, щоб отримати черговий лайк у соцмережах.

Агресія і гнів старі як світ. Протягом тисячоліть це лихо не давало людям спокою і радості у житті.

Якщо ми хочемо бути ефективними у житті, нам потрібно щось таке, яке б могло нас стримати від люті, любити тих хто поруч з нами, і навіть тих хто проти нас.

Історія, яку я пропоную за основу наших роздумів розповідає про відчуття, які знайому кожному. Кожен з цим стикався, але не кожен знаходив правильний вихід.

Луки 9:46-56

46. І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?
47 А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе
48 і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!
49 У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50 Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51 І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.
52 І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю.
53 А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.
54 І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55 Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх].
56 І Він пішов до іншого села.

Чи коли-небудь у житті, що ви відчули, що вас хочуть підсидіти, зайняти ваше місце, або ж ви хочете трохи піднятися, але є хтось хто заважає.

Люди часто вступаючи в суперечки між собою, прикриваються правильними словами, але на їхніх лобах написано я хочу більшим, ні це я більший.

Був свідком комічної історії, коли двоє намагалися показати що хтось з них більших. Вони призначали одне одного на виконання певних дій. Саме цим вони казали – ну давай ти починай, а я ось те і те…

В Мартіна Лютера було шестеро дітей, одного разу роздратований від їхнього шуму, Лютер пробурмотів про репліку Ісуса, що потрібно приймати дітей… Невже я маю стати таким же ідіотом?

Хоч ситуація трохи весела, це змушує мене думати, а що ж дійсно мав на увазі Ісус, коли поставив перед учнями дитину і сказав, що їм потрібно приймати дітей…

Щоб бути добрим християнином, потрібно вивчити урок смиренності

Лука спеціально підсилює абсурдність цієї суперечки серед учнів. Якщо ви прочитаєте кілька рядків перед цим, ви побачите, що Ісус оголосив про те, що він має вмерти, Він вже направляється в Єрусалим, щоб іти на зустріч цим подіям.

Але учні думають абсолютно про інше. Вони ніби не чують. Вони тупо сперечаються хто з них більший.
Але перш ніж ми почнемо думати про них погано, хочу вас заспокоїти, ми створенні з тої самої тканини, що і вони, ми переживаємо такі самі ситуації й боремося з тими самими проблемами.

Чому учні потрапили в цю ситуацію? Чому вони почали цю дивну суперечку?

Ви пам’ятаєте, що трапилося перед цим? Ісус бере трьох (Петра, Якова та Івана) і йде на гору, де преображається перед ними. Біля підніжжя залишаються решта дев’ять, які не могли впоратися з біснуватим хлопчиком.
Ви уявляєте, вони троє були з Ісусом на горі, хоч Ісус наказав про це нікому не казати, але ви думаєте що вони змогли?

Можливо ті 9 обурювалися, чому Петро, він такий вискочка? Чому Яків З Іваном, вони ж такі гарячі, я ж набагато кращий за них.

Петро Яків та Іван собі думали, якби ті хлопці бачили те що бачили ми, вони б не мали жодної проблеми з тим демоном.

Чого нас може навчити ця суперечка?

Гордість починається в серці, і має знищуватися на тому самому рівні

Ісус бачив проблему, і Він чітко знав її причину. Гордість є причиною багатьох гріхів. Єва купилася на приманку сатани, і повірила, що зможе стати подібною до Бога, коли з’їсть цей нещасний плід.

Гордість – це допускати, що ми краще у чомусь розбираємося ніж Бог. Що ми краще знаємо, що для нас добре, або зле. Бо часто ми готові обманювати, використовувати не чесні шляхи задля того, щоб захистити себе, або здобути щось, думаючи що якщо я це не зроблю зараз, то все…

Якщо ви хочете подолати гордість, ви маєте визнати себелюбне повстання проти Бога й упокорити себе перед Ним.

Якби Бог дав нам те, що ми заслуговуємо ми б уже були б у пеклі. Ми усі маємо покаятися в гордості й шукати Божої милості.

Гордість універсальна – це те, з чим кожен мав справу. Вона древня як Адам, і так же актуальна як ранкові новини. Біда у тому, що ми не завжди її бачимо, бо вона часто є нашою сліпою зоною.
Щоб боротися з гордістю, потрібно копати й докопуватися до мотивів, це відповідь на питання, чому ми це робимо.

• Чому ви сьогодні прийшли сюди?
• Чому ви спілкуєтеся з цим людьми.
• Що трапиться, якщо я не отримаю визнання, яке на мою думку я заслуговую?
• Чи заздрю я тим, хто знаходиться в центрі уваги?
• Чи радію я успіху ближніх?

Гордість забезпечується суперництвом; покора плекається співпрацею

В 1999 році я вперше був директором у таборі. Це був дитячий табір. У таборі команда була з різних місць.
У той табір потрапила дівчина, яка навчалася на паралельному потоці в Біблійному інституті. Мені подобалася її балакучість і життєрадісність.

В один день я чітко усвідомив, що я у неї закохався по вуха. Тієї ночі мені приснився сон у якому я почув, що хтось мені прямо у вухо сказав, що мені не варто рухатися у цей бік, вона не буде моєю дружиною.

Я прокинувся, вийшов на вулицю і несподіванка, вона сидить на лавочці. Я все сказав її.

Саме складне почалося вранці. Вона почала віддавати перевагу іншому брату, який зараз живе в Кременці та є одним із заступників Голови ООЦ ЄХБ. Мене просто це дратували й виносило мозок. Він став для мене суперником.

Щось подібне трапляється і тут, хтось хоче бути ближчим до Ісуса, а комусь не подобається, що надається перевага іншому, а не тобі.

Але Ісус вщент розбиває такий підхід. Якщо ви хочете служити Богу, ви не можете порівнювати себе з іншими.
Дехто вважає, що шлях до висот залежить від того, як ти близько до людей які там на горі. Якщо ви хочете бути популярними, вам потрібно крутитися біля популярних людей.

Те чого вчить Ісус цим уривком рве всі шаблони. На той час діти це було ніщо. Вони вважалися дуже незначними. Але Ісус, каже, хочеш бути більшим, турбуйся про незначних.

Є гарна історія як один місіонер у Філіппінах хотів навчити місцевих гати у футбол. Він пояснив їм правила, як вони можуть забити гол у ворота суперника. Але ці не могли второпати, як це можна зробити. У їхній культурі панує не суперництво, а співпраця.

Після того як один з них забив гол, він побіг до своїх конкурентів і почав показувати, як це йому вдалося. Нарешті, коли команда супротивник забила гол, то вони закричали що виграли. Вони відчули, що виграли, коли у них був рівний рахунок.

Щоб впоратися з гордістю нам потрібно таке саме. Нам потрібно допомагати одне одному і радіти за успіхи інших.

Гордість, хоче бути важливою, а скромність хоче асоціюватися зі смиренністю

Учні сперечалися про те хто буде більшим на піку популярності Ісуса. Натовпи оточували Його. Він зцілював, Він ходив по воді, Він годував тисячі людей.

Коли Ісуса заарештували, мали намір розіп’ясти, все було по-іншому, всі залишили Його і втекли.

Зараз вони поруч з Ісусом і хотіли ототожнювати себе з Ним, бо біля Нього вони себе почували важливими.
Щоб впокорити гордість Ісус ставить перед ними дитину. В юдаїзмі, дитину до 12 років не вважали за людину, а проведення часу з дитиною меншою за цей вік вважалося марним проведенням часу, цим займалися в основному жінки. Але Ісус показує, що Його послідовники мають вітати й бути добрими до тих, кого суспільство вважає не важливим.

Ісус тут каже більше, що той хто приймає неважливих, приймає Отця. Це показує нам серце Бога, Який любить кожного, незалежно від того, наскільки ви є важливими в очах суспільства.

І це показує помилковість ідеї, що ми будемо важливими, коли ми будемо спілкуватися з важливими людьми.
Єдине що може зробити нас важливими – це спілкування з Ісусом, і не через якісь заслуги, а через його доброту.

Смиренність збільшується, коли ми зосереджуємося на Ісусі

Ісус тут ніби мимохіть відкриває свої божественні атрибути – Він знає про те, про що вони говорили, ба більше, Він знає навіть про те, що вони думали.

Біблія каже, що Від Нього не може сховатися ніхто. Він знає все, кожну горду і суперницьку думку.
Ця дискусія відбувається на фоні заяви Ісуса, про те, що він направляється в Єрусалим і туди Він іде страждати. Все це відбувається на фоні Хреста.

Коли ми будемо усвідомлювати страждання Ісуса, які Він пережив, щоб врятувати нас від гріхів. Коли ми будемо думати про ціну, яка була сплачена Ним за мене… Скажіть чи зможу я продовжувати себе підносити перед іншими? Чи зможу я думати у той момент про себе, про свої потреби?

Це ж моя гордість, це ж мої гріхи піднесли Його на хрест.
Якщо я хочу рости у смиренні, мені потрібно більше пізнавати Ісуса і його перемогу на хресті, і тоді у мене не буде часу ні бажання думати про свої забаганки.

Щоб бути добрим християнином, ми маємо навчитися любити всіх

Тут Лука приводить дві категорії людей: ті хто служить Богу, і ті хто протистоїть Йому. Ми маємо навчитися добре ставитися і навіть любити дві категорії людей, хоча форма цієї любові може відрізнятися.

Любити – це бути толерантним до служителів Ісуса

Я дуже вагався перед тим як вжити слово толерантність – оскільки сьогодні воно вже набуло іншого значення.
Сьогодні це більше терпимість до гріха інших людей. І така толерантність не прийнятна для тих що вірить людей.
В первісному значенні бути толерантним – це ставитися до тих, хто відрізняється від нас добротою ввічливістю і повагою. Йдеться про ставлення до колег по вірі.

Іван розповідає, що вони зустріли когось, хто виганяє демонів ім’ям Ісуса, і замість того, щоб підтримати, вони забороняють і намагаються перешкодити бо ті не були у їхній групі.

Ісус каже, що в такому випадку не потрібно так робити, бо хто не проти той з нами.
Чи має на увазі Ісус те, що всіх хто згадують ім’я Ісус ми можемо називати своїми братами, незалежно від того у що вони вірують?

Деякі традиції, вчення і методи показують, що неможливо усіх вважати за братів.
Ця історія показує, що часто ми просто через гордість не хочемо співпрацювати з іншими.

Ось кілька речей які принципові для нашої співпраці з іншими церквами:
• Ми не можемо співпрацювати з церквою чи організацією, яка заперечує, або ігнорує фундаментальні істини Євангелії.
• Ми не можемо бути разом з тими хто не визнає спасіння через смерть і прощення гріхів через віру
• Ми не можемо назвати братами, тих які заперечують гріховність людини.
• Ми не можемо мати нічого спільного з тими, які демонструють недостатність Слова Божого і додають до нього ще щось, чи книгу, чи якусь традицію.

В цьому випадку важливо, щоб гордість не стала причиною неприйняття, або перешкодою до відносин і служіння з іншими.

Любити всіх, щоб дозволити Богу мати справу з тими, хто не вірить, або проти Євангелії

Коли учні пішли перед Ісусом, щоб приготувати місце на ночівлю, їх просто не прийняли.

Це важке питання, адже протягом століть накопичувалася ненависть між юдеями та самарянами, яких вважали релігійними полукровками, такими собі релігійними дворняжками. Яків та Іван реагують бурхливо відразу хочуть поквитатися з цими язичниками. Але Ісус їм докоряє, і вони ідуть в інше село.

Цей випадок показує, що ми схильні до надмірної справедливості до інших, щоб виправдати свій гнів. Яків та Іван, думали, що допомагають Ісусу, але вони помилялися, адже Ісус прийшов для іншого. Він прийшов проповідувати, спасати та рятувати тих що гинуть, а не знищувати їх.

Ви пригадуєте свої відчуття, коли хтось щось зробив негідне.

Я пригадую свій праведний гнів в таборі. Коли один з відпочиваючих, заявив, що хоче зробити собі шашлик під час вечірньої програми. Хоче посидіти в колі сім’ї… Мене всередині аж переколотило…

У такі випадки, нам потрібно дозволити Ісусу бути суддею. Цього разу Ісус залишив це село, прийде момент і вони дадуть звіт коли постануть перед Богом що не впустили Ісуса у своє село.

Так само ти друже, даси звіт за те що чув Євангеліє, розумів Його суть, а не поспішаєш у Нього повірити. Не поспішаєш відкрити серце Ісусу. Він може минути тебе, і у тебе може не бути можливості все виправити…

Але тут йдеться про те як на це реагувати. Що робити, коли ти хочеш людині розказати Євангелію, а вона не приймає, відвертається, ворогує з тобою…

Відповідь проста, проявити милість, Не гніватися, адже Ісус прийшов спасати. І ми маємо відображати Його любов і просити, щоб Господь послав покаяння.

Пам’ятаєте історію про ананаси. Один місіонер вирішив заробляти на ананасах. Купив дорого насіння, обробив землю, найняв місцевих, заплатив їм. З радістю чекав врожай. Але не дочекався, перед самим збором, всі ананаси було вкрадені. Так тривало кілька років.

Господар злився, карав місцевих, взагалі від’їхав від них в іншу місцевість. Цим людям ставало дуже важко, вони вмирали від хвороб.

В один момент він повертається і знову сіє ананаси, але віддає все Богу. Коли вкрали ананаси вчергове, він не обурювався, не злився. Вони не могли зрозуміти що трапилося, коли той сказав, що ананаси не його, а Божі, ті сильно злякалися і принесли ті ананаси назад. Відтоді все змінилося. І все плем’я повірило в Ісуса, адже побачило, Його любов, через зміну ставлення віруючої людини до них.

Коли ми проявляємо любов до невіруючих, це відкриває їх для Божої роботи у їхніх серцях.

Висновок

Ми живемо у злій і агресивній культурі, яка гордість підносить як чесноту. Ми можемо мати великі можливості для служіння, якщо вивчимо уроки смирення і любові до інших.

Якщо ви бачите проблему з гордістю у своєму серці, цей уривок дає надію. Яків та Іван тут дуже різкі й гнівливі. Але Яків та Іван стали іншими. Іван у своєму посланні про любов пише чи не в кожному вірші.

Якщо Бог міг змінити таких запеклих, то невже Він не може змінити тебе.
Зміна починається тоді, коли ми визнаємо гріхи й приходимо до Христа в покаянні.
Що ти маєш сьогодні зробити, щоб приборкати свою гордість?

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.