Чому одна і та сама стресова ситуація для однієї людини проходить порівняно неболісно, а в інших запускається цілий букет наслідків? Чи дає Біблія відповідь на те, як реагувати, як діяти, коли ти відчуваєш стрес? Стрес! Як зберегти рівновагу?

18 березня 2015 року для мене був одним з найскладніших днів у моєму житті. Цей день для мене розпочався ще з вечора 17. Ніч на незручному, вузькому кухонному кутку. Коли просинався, то від того, що затікали руки чи ноги.

З самого ранку, біготня, огляд лікарів кілька разів на годину. Складене рішення, яке потрібно було прийняти, було уже позаду. Попереду, як я тоді думав 1,5 год. невідомості, але я глибоко помилявся.

Перші сигнали тривоги у мене з’явилися, коли до мене принесли новонароджену донечку. Коли її пеленали, я помітив, що вона в крові… Відразу запитав, як дружина… Отримана відповідь мене занепокоїла ще більше.

Радість від появи нового життя, змішувалася з зростаючим відчуттям небезпеки, тривоги і відчуттям безпомічності.

Я зібрав усі речі і перейшов у відділення у якому робили кесарський розтин Лєні. В коридорі я простояв більше 3 годин. Я бачив метушню. Бачив, як кілька разів медсестри заносили щось в операційну. Але тоді, я ще нічого не знав.

Почалося, коли я дізнався що трапилося насправді. Мене закликали в кабінет начмеда. По дорозі до кабінету зустрів анестезіолога, який промовив: «все було дуже важко, але вона жива. Я не маю права вам розповідати більше». Коли я прийшов в кабінет, там вже мене чекали кілька жінок, лікарів. Вони були втомлені і мовчазні. В цьому кабінеті я дізнався, що Лєна ледве вижила. Сталася вкрай складна кровотеча, її вдалося приборкати, але все лише по милості Божій.

Накопичена втома, недоспана ніч, тривожні кілька годин виснажили мене нанівець. Не хотілося нічого, ні їсти, ні пити. Хотілося побачити дружину. Коли я її побачив, то вона лежала, ще під дією наркозу. Анестезіолог зробив спробу розбудити її але вона ще була без свідомості. Неймовірно бліде змучене обличчя… Запитав як далі. Лікар відповів, що ніяких гарантій немає. Перша доба критична…

Сказати що я був у стресі, не сказати нічого…

Я думаю, що бодай один раз у житті вам доводилося переживати подібне. Кожен з нас по різному реагує на обставини, але ми усі зустрічаємося з стресовими ситуаціями.

Серце починає битися сильніше і частіше, дихання пришвидшується, виділяється піт, м’язи напружуються – в організмі відбуваються різні зміни. Опинившись в небезпечній ситуації, наше тіло готує себе до боротьби.

Стрес – це внутрішня реакція організму на зовнішні обставини.

Чому одна і та сама стресова ситуація для однієї людини проходить порівняно неболісно, а в інших запускається цілий букет наслідків?

Чи дає Біблія відповідь на те, як реагувати, як діяти, коли ти відчуваєш стрес?

Стрес! Як зберегти рівновагу?

Луки 8:22-25

22 Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.

23 Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.

24 Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша.

25 Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?

Лука пише своє Євангеліє з конкретною метою. Він хоче щоб Феофіл міг на основі записаних Лукою свідоцтв переконатися в істинності вчення Ісуса Христа. Як ми вже бачили Євангеліє розділене на дві частини. Перша з них розповідає про початок служіння Ісуса. І ця подія про яку ми щойно прочитали відбувається саме в Галілеї.

Більшість учнів Ісуса народилися і виросли у цій місцевості. Як правило, більшість містечок більше схожих на села оточували Генісаретське озеро, і більшість учнів були рибалками.

19 Ісусових притч було розказано саме тут. Тут наочно можна побачити усе про що говорив вчитель. Тут було засвоєно перші уроки, і прийшло перше усвідомлення Ким є Ісус.

Історія яку ми прочитали розповідає про перший випадок, коли одне з чудес Господа безпосередньо їх залучало. Це дало їм змогу на власному досвіді пережити, те що Ісус навчав, і що було легко розуміти, але не просто засовувати на практиці.

Ця історія дає нам кілька уроків, які будуть корисні і для нас.

Стреси приходять, коли їх найменше очікують

Початок цього випробування, або стресової ситуації – це звичайний день служіння. Кожен день з Ісусом був незвичайним. Ісус проповідує, зцілює, сперечається, укріплює, навчає. Поруч з Ним завжди є люди, які чогось хочуть, щось запитують. Закінчується черговий бурхливий день, учні навіть думають про вечірню прогулянку на човні через Галілейське море.

Для декого з учнів Галілейська стихія – це їхнє ремесло з самого дитинства. Цей вечір не обіцяє нічого незвичного. На горизонті ні хмаринки, нульова можливість для неприємностей. Але їхній день того вечора ще не закінчився. Він лише починається.

Шторми – це звична річ на морі. Учні добре знайомі з географічними особливостями цієї водойми. Те що трапилося цієї ночі, було чимось незвичним. Лука повідомляє, що здійнялася на озері буря з вітром. Це не просто звичайна гроза. Це був шторм, які виникали на Галілейському морі у зв’язку з тим, що це озеро оточували гори. І коли дув вітер з півдня, він зачіплювався в гори і його закручувало. І це траплялося дуже несподівано. Коли тепле повітря поєднувалося з охолодженим гірським повітряні маси набували неймовірної енергії сили. Цей шторм був дуже небезпечним і практично смертельним. Коли трапляється шторм, рівень стресу починає наростати.

Одна з найбільших проблем з стресом полягає у тому, що він трапляється, тоді, коли його найменше очікують. Зріст напруги і несподівана ситуація кидає нас у в ступор, у якому ми втрачаємо контроль над ситуацією.

Шторми є частиною нашого життя. Всі ми проходимо через них. Вони можуть бути пов’язані з нашою роботою, сім’єю, відносинами з сусідами, фінансами, нашим здоров’ям, тощо…

Менше двох тижнів тому, коли в вперше в нашому домі було промовлене слово «рак», тоді ще крім «все буде добре» ми не могли сказати один одному нічого, коли ми боялися почати відверту розмову, коли ночі проходили в гуглі в пошуку відповіді на питання «Що це?», тоді відбулася ця розмова. Юля тримала донечку Алексу на руках, гладила її і сказала: ти знаєш, коханий, я прочитала що при нашому діагнозі при сучасних методах лікування навіть при поганому розвитку ситуації є шанс прожити до 10 років. Це добре… Я вже подумала, що вона (цілує донечку) ніколи мене не взнає… а так – ми з нею ще встигнемо познайомитися.

В цей момент я відчув, що мій мозок готовий вибухнути і розлетітися на мільйони шматків. Це була наші перша відверта розмова. І я сказав собі – я не можу допустити цього. Ні за що!

Тепер уявіть мій відчай, коли нам сказали, що ціна операції збільшується в три рази і в нас всього три дні… Чи я думав тоді, що Бог вже все передбачив і приготував велике благословення для нас вашими руками?

Я сидів на цій парковій лавочці, давився від ридання, і писав свій перший пост. І коли у мене було лише моє безкінечне горе, у Бога вже були для нас всі ви.

Боротьба за лікування лише починається і ваші молитви і допомога все ще потрібні, але тепер, коли перша криза позаду – час для подяки Богу, який виявився вірним кожному Своєму слову.

Ми ніхто не знаємо, коли, що, з якого боку прийде до нас.

Бог часто здійснює свої плани через дуже несподівані повороти життя.

Стрес – не має створювати проблеми

Кожен потрапляв в стресові обставини, але не всі роблять з цього трагедію.

Трагедія – це стан психічного страждання через біль, хвилювання або смуток. Проблема, з якою ми часто стикаємося, полягає в тому що ми не знаходимо полегшення під час стресу, тому що не звертаємося до Христа.

Учні опиняються в центрі цього жорсткого і раптового шторму. Буря була настільки потужною, що човен почав тонути. Від сильного дощу і хвиль човен почав набирати воду, ситуація швидко почала виходити з під контролю. Лука підкреслює, що учні були у великій небезпеці. Ситуація була дуже реальною.

Стрес – це наша реакція на обставини. І він є симптомом більш глибшої проблеми. Стрес, який охопив учнів походив від відчуття занепокоєння. Вони не могли або не хотіли відпочивати у присутності Христа. Воно дозволили своїм обставинам управляти собою і упустили можливість побачити свою віру в дії. Учні потрапили в стрес, який був викликаний панікою. Вони бачили небезпеку і відреагували панікою. Погляньте про що вони думають у цей критичний момент: Ми гинемо

Проблема не в напрузі, яку вони переживали. Проблема полягала в паніці.

Коли ми дозволяємо неочікуваному стресу постійно перевантажувати нас, ми стаємо занепокоєними. Ми починаємо шукати наші власні рішення і перестаємо бути здатними чекати відповіді від Бога.

Ми стаємо занепокоєними, коли відмовляємося відпустити проблеми і довірити їхнє вирішення Господу.

Відчуття занепокоєння має руйнівний вплив на наше життя. Сучасні дослідження доводять, що постійні страхи знижують імунітет, і понижують здатність організму протистояти хворобам.

Головний удар приймає на себе нервова система, органи травлення і серце. Статистика каже, що 79-90% всіх первинних звернень за лікарською допомогою мають першопричину, яка пов’язана зі стресом.

Людина яка відчуває страх переживає відчуття задишки. Саме коли ми переживаємо паніку, нам критично не вистачає повітря.

Відчуття неспокою – це велика ціна, яку ми сплачуємо за неприємності і негатив, який трапляється у нашому житті.

Ми бачимо у цій ситуації учні дійшли до паніки у своїй реакції на проблему, незважаючи на те, що Ісус був поруч з ними. Більше того у Нього була протилежна реакція на проблему, Він просто спить. Він чекає, щоб вони звернулися до Нього, а вони йдуть до Нього тоді, коли вже всі надії були втрачені.

Ми створюємо великі проблеми, коли зволікаємо і відмовляємося звертатися до Бога у наших ситуаціях. Коли ми все робимо своїми руками. Коли покладаємося у вирішенні стресових ситуацій лише на себе.

Коли ми відаємо себе на поталу занепокоєння, в якійсь мірі ми намагаємося грати роль Бога, або ж на кроткий термін виконувати Його роботу. Це ніколи нічим добрим не закінчиться.

Хвилюватися, відчувати відчуття тривоги – це вести розмову з самим собою про щось, з чим ви нічого не можете вдіяти. Але ми не спимо, хвилюємося, переживаємо про те, що буде далі, прокручуємо в голові всі можливі ситуації, що може трапитися, наскільки погано все буде.

Ісус готовий, і здатний допомогти нам у момент, коли все виходить з під контролю. Він чекає, поки ми звернемось до Нього.

Я побачив у цій історії, що Бог ніколи не панікує. Я не знаю в якій ситуації знаходитеся ви зараз. Можливо ви не можете заплатити за комуналку, ви не маєте роботи, у вас серйозні проблеми зі здоров’ям. На небесах немає паніки.

Людських сил ніколи не буде достатньо

В цій історії той факт, що човен наповнюється водою, змушує нас припустити, що до Ісуса учні звернулися не відразу. Якби вони це зробили раніше, можливо все було б інакше.

Дуже часто у житті ми намагаємося своїми силами вирішити стресові ситуації. Ми відрами вихлюпуємо воду з човна, – це те саме, що ложкою. Ви з усіх сил працюєте, а результату немає. Ви хочете позбавитися наслідків, але не можете вплинути на обставини.

Вас не дивує факт, що професійні рибалки у відчаї, кидають своє відро і звертаються до теслі за допомогою у штормі?

Шлях віри – усвідомити, що Ісус є єдиною відповіддю на наші шторми. Він хоче, щоб ми дізналися про це, і могли відмовитися від самовпевненості і самонадійності, щоб зрозуміли, що краще, коли ми звернемося до Ісуса.

Звертайтесь у стресових ситуаціях до Бога перш за будь-які дії, а не як до запасного варіанту, коли всі попередні не спрацювали.

Відкиньте своє відро. Покладайтеся на Ісуса.

Правда в тому, що шторми для нас не є найбільшою небезпекою. Шторми, які відбуваються у нас всередині є більш небезпечними. Цей шторм на озері не був небезпечним. Те що відбувалося всередині цих 12 було визначальним.

Можливо нам видається, що ми зможемо впоратися з нашими обставинами зовні, і вони вивішать усі наші питання, але це не так.

Хтось думає, що якщо б він заробляв трохи більше, то у нього не було б проблем. Хтось думає, що якби у нього жінка була б краща, то у нього у житті все склалося б інакше, і був би щасливішим. Хтось думає, що якби робота, батьки… Але це далеко не так вважливе, як те що і ким ви є всередині.

Ісус запитує: Чому злякався? Чому запанікував? Чому ти хапаєшся за відро, коли Я поруч з тобою? Ти ще не маєш віри?

Наша найбільша проблема – це віра, а не бурі.

Наша реакція на обставини походить зсередини. А те що всередині демонструє те, у що ми віримо. Якщо ми на обставини реагуємо панікою, страхом, хвилюванням, нервовими розладами, депресією, люттю, – це доказ того, що ви не вірите у те, що Бог може вирішити ситуацію. Це прояв того, що ви довіряєте лише самі собі. Що ви далі вичерпуєте воду з човна самотужки.

Учні чули, як Ісус навчає. Вони бачили як він творить чудеса, але коли у них виникла ситуація, вони дуже мало вірили Йому. Вони показали себе безнадійними у штормі, і навіть злякалися того, що Він зробив.

У повісті Віктора Гюго «Дев’яносто три» є цікава історія. Корабель потрапляє в жахливий шторм. Перелякана команда чує жахливий звук. Чоловіки відразу зрозуміли що трапилося. Гармата відірвалася і з усієї сили вдаряється в борт корабля руйнуючи все на своєму шляху, з кожним поштовхом моря. Двоє чоловіків, ризикуючи своїм життям на диво встигають її закріпити, бо вони знають, що незакріплена гармата в середині корабля є більш небезпечнішою за бурхливий шторм зовні.

Багато людей дуже схожі на цей корабель – їхня найбільша небезпека у них глибоко в середині. І поки ця не безпека не буде усунута, проблема вирішеною не буде.

Ми вважаємо, що добре, коли все мирно, спокійно, коли наше життя щасливе, здоров’я хороше, шлюб міцний, синє небо, світить сонце…

Але віра народжується в штормі, в хаосі, в стражданнях, проблемах, труднощах, несподіваних ураганах, коли ми раптом усвідомлюємо, що не маємо контролю над нашим життям.

Знання Бога допомагає впоратися зі стресом

Ця історія вчить нас що робити у стресовій ситуації. І відповідь на це питання дуже очевидна.

У той час, коли учні дійшли до відчаю і вже думали про загибель. Ісус мирно спить у той час, коли зовні буря і шалений неспокій. Учням здалося, що вони сам на сам зі стихією, то Той хто створив землю і наповнив її поруч з Ними.

Коли ми стикаємося з нашими випробуваннями в житті, ми повинні усвідомити, що Ісус в човні з нами. Він завжди присутній.

Ісус ніколи не залишає людей в одинокості. Бувають моменти, коли нам здається, що Його немає, Він далеко, Він спить. У ці моменти ми маємо бути готові заспокоїтися і довіритися Його турботі. Ми маємо бути готові стати залежним від Його визволення. Коли нам хочеться все тримати в руках, це якраз найймовірніший момент, коли потрібно стати більш залежним від Нього. Коли ми довіряємо Йому ситуацію, коли ми готові віддати в Його руки кермо, то отримуємо відчуття спокою і миру незважаючи на обставини.

Вони так боялися довіритися, що все тримали в своїх руках. Після шторму, учні продовжували боятися, незважаючи, що вітер вщух, а хвилі заспокоїлися. Тепер вони стали боятися Ісуса, якому море і вітер коряться. Тепер вони бояться того, хто спав у кормі. Але краще боятися Господа, ніж вітер чи хвилі. Страх перед Господом – це початок віри.

Коли людина починає по-справжньому боятися Бога, то вона перестає боятися всього іншого.

Лука цитує одне з найголовніших запитань, на яке має відповісти кожен: Ким же є Він?

Ісус Хто Він?

Ісус – повністю людина

Він мав тіло, яке втомлювалося так, що міг спати під час бурі. Те що Ісус людина – це велика надія для нас людей, коли ми страждаємо через обмеженість наших тіл. Він знає що нам потрібно, коли ми переживаємо стресові ситуації.

Ісус – повністю Бог

Учні були приголомшені тим, що Він наказує вітру і хвилям. Це є доказом того, що Ісус Бог, бо Біблія пише, що лише Господь дає накази морю. Коли ці хлопці це побачили, вони реально злякалися.

Йому просто було промовити слово і вітер і хвилі в мить заспокоїлися. Те що Ісус Бог теж нам дає велику надію, адже Він може робити щось подібне і в нашому житті. Немає жодних проблем, перешкод, немає нічого, щоб було за складним для Нього. Чим краще ми Його знаємо, тим краще можемо довіряти Йому у наших випробуваннях.

Ще одна важлива деталь. Те що Ісус з вами в одному кораблі, не означає, що буря вас мине. Багато помиляються, думаючи, що віра в Бога, роблять бурі не можливими, але це не так, скоріше навпаки.

Коли в життя приходить буря то ми повинні перевести погляд з обставин на Ісуса.

Страх дивиться на бурю.. Віра дивиться на Спасителя!
Страх дивиться на обставини, але Віра дивиться на Бога.

Учні фізично ходили за Христом все бачили своїми очима, і в критичний момент почали панікувати, хоч Ісус був поруч з ними. Ці люди великий урок для нас. Він хотів, щоб учні і ми побачили: Що Він керує і Він Господь усіх

Він хотів, щоб вони зрозуміли, що якщо вони Йому не довіряють, то вони не знають Бога взагалі.

Ключ до перемоги в стресовій ситуації це…

Ключ до перемоги це бути здібним увійти в спокій Божої присутності. Те, що міг робити Ісус, і чого не могли робити учні, – це те, що не дивлячись на факт, що зовні був шторм, всередині Він не усвідомлював цього, бо Він знав Хто є Творцем, Хто контролює ситуацію в будь-яких обставинах.

Буря має здібність показати наскільки нам потрібно більше знати Ісуса.

Більше про те Ким є Ісус Христос.

Буря – це можливість на досвіді глибше взнати Бога.

Висновок

Чи знаєш ти, як будеш реагувати на стрес наступного разу?

Проходячи життєві труднощі, ми впершу чергу хочемо звинувати когось у наших негараздах. Але не важливо звідки з’явилася ваша проблема, у Бога є задум для вашого життя.

Навіть тоді коли ви робите дурниці, Бог може це використати.
Навіть коли люди навмисне спричиняють вам біль, Він може це використати.
Божі цілі більші ваших проблем і болю. У Нього є план. Потрібно дивитися далі.

Яка ціль ваших труднощів і проблем?

Бог хоче, щоб ви чомусь навчилися. Кожен шторм – це школа, кожне випробування – вчитель. Кожен стрес – це наука. Кожна біль – для нашого розвитку.

Більшість з нас не хочуть вчитися. А якщо і навчаються, то дуже повільно. Якщо ви чогось не вивчили, Бог знову принесе це у ваше життя. Це знову повернеться.

Бо Він зацікавлений вашим характером, а не вашим комфортом.
Він хоче більше побачити у вашому характері Ісуса, ніж зробити ваше життя простішим.

Можливо ви зараз переживаєте бурю. Стоїте перед обличчям проблем, яких не можете вирішити. Можливо ви хворієте, відчуваєте провину, фінансові труднощі, або проблеми у стосунках.

У Бога є для вас Слово:

Стреси приходять коли ви їх найменше очікуєте. Бог часто здійснює свої плани через дуже несподівані повороти життя.
Стреси не мають створювати проблеми. На небесах немає паніки.
Щоб подолати стрес, людських сил завжди буде мало. Пам’ятайте – віра народжується в штормі
Знання Бога допомагає впоратися зі стресом. Буря – це можливість на досвіді глибше взнати Бога.

Не витрачайте свої шторми!

Дозвольте цим бурям більше розповідати вам про себе. Дозвольте їм розкрити більше про Христа і про те, хто Він є.

Стрес. Як зберегти рівновагу