Березень 31, 2019

Коли бути добрим не достатньо

Коли бути добрим не достатньо

Сьогодні сторінки інтернету, газет журналів переповненні матеріалами про те, як перемогти хвороби і продовжити життя. Цій темі присвячено масу програм на телебаченні і радіо. І в цьому немає нічого дивного, адже ці питання хвилюють кожну людину.

Дослідники з Бразилії повідомили, що до 2050 року люди зможуть жити вічно.

Ці дослідники прогнозують, що до 2050 року вдасться винайти препарат, який зможе продовжити життя. Ці самі люди заявили, що вони впевненні що до цього часу є всі шанси знайти ліки від всіх сучасних хвороб.

Чому ми всі впевненні, що життя – це добре, незалежно від того скільки воно триває?

Чому нам хочеться бути здоровим і довго жити? Чому у нашій уяві постійно малюються якісь картини ідеального доброго і кращого ніж маємо сьогодні?

Навіть ідучи на вибори ми хочемо обрати краще майбутнє.

Шукаючи відповіді на питання які нас турбують ми готові повірити будь-кому і будь-чому, що дає нам якусь надію.

Але чи знаєте ви, що відповіді на поставлені питання уже давно є. Бог у своєму Слові пропонує не просто зцілення від хвороб, але пропонує щось набагато більше. Не просто вирішення наших проблем, а дає відповідь як цього досягнути вже зараз.

Луки 10:25:37

25 Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?»

26 Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?»

27 Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”. А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”».

28 Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя».

29 Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?»

30 Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого.

31 Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його.

32 Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік.

33 Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.

34 Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього.

35 Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.

36 То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»

37 Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».

 

Ви раніше читали цю притчу? Це напевно одна з самих відомих притч Ісуса. Але найбільш відомі історії іноді найважче зрозуміти.

Вислів «Добрий Самарянин» став крилатим. Як правило це відразу асоціюється з допомогою людям. Але ця притча зовсім не про це.

Цій притчі придають якийсь узагальнений моральний з зміст: якщо ви побачили когось, хто потребує допомоги, підіть і допоможіть йому.

Але якщо ми хочемо зрозуміти що насправді мав на увазі Ісус і що було предметом розмови з законником, то ми маємо зазирнути глибше.

Коли я читаю цю притчу, яка розказана Ісусом єврейському законнику я згадую історію, коли хірурга, інженера і адвоката запитали, чия з професій є найдавнішою.

Хірург сказав, що його, бо Бог взяв ребро від Адама, щоб створити Єву. Інженер сказав що його, бо Бог з хаосу створив світ. Адвокат дочекавшись своєї черги, просто запитав товаришів: Друзі а як ви думаєте, хто зробив цей хаос?

Немає сумніву, що у цій історії єврейський законник намагався загнати Ісуса в глухий кут. І саме це запитання є ключем до розуміння того, що означає ця притча.

Яке ж запитання від ставить Ісусу?

Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?

Запитання, яке ставить законник трохи розкриває нам про духовність цієї особи. У його словах відразу простежується протиріччя.

Ніхто не отримує спадщину внаслідок якихось дій чи справ. Якщо хтось помирає, і залишає мені спадщину, то мені не потрібно щось робити щоб її отримати – я отримую спадщину бо мав стосунки з цією особою.

Своїм запитанням цей чоловік припускає, що для того, щоб отримати вічне життя потрібно щось робити.

Якщо сьогодні поставити це саме питання вам? Що ви думаєте з цього приводу? Що потрібно робити, щоб отримати вічне життя?

Нажаль подібно до цього чоловіка більшість людей вважають, що вічне життя можна заробити. Що для того, щоб його отримати потрібно щось робити.

Замість того, щоб відповісти на це запитання Ісус відповідає запитанням цьому чоловіку?

А що написано в Законі?

Читаючи цю історію можна побачити неозброєним оком зверхність цього законника до Ісуса. Він – вчений фахівець єврейського закону, і Ісус – неосвічений з Галілеї, коли почув це запитання подумав ну вчитель, не міг придумати більш легкого запитання ніж це.

Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”. А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого

І далі Ісус додає:

Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя

Це фраза є поворотною точкою цієї зустрічі, адже цими словами Ісус дає цій людині можливість зрозуміти і визнати, що він не може цього зробити.

Божий задум стосовно цієї заповіді передбачає лише один варіант відповіді – це має бути зроблено досконало. Бога любити вісім серцем, всіє. Душею, всію силою і всім розумом завжди і любити ближнього як самого себе завжди.

Цього зробити не може ніхто, крім Ісуса.

Це той момент, коли можна було реально усвідомити і визнати, що не можеш досягнути цього стандарту. Так він пробував, і можливо на фоні інших він виглядав і непогано, але для того, щоб осягнути вічне життя цього замало.

Якби він це визнав, можливо Ісус відійшов би з ним у бік і сів би разом з ним десь на узбіччі і пояснив би, що питання успадкування вічного життя це не питання дій, а питання віри. Це питання Бога, а не людських зусиль.

Але цей самозакоханий законник не готовий визнати того, що не може зробити і долі того про що щойно промовив. Тому він вирішує подвоїти цю ідею, що він то може щось зробити.

Він думає, що знання Божого Закону робить його достатньо праведним, щоб Бог дав йому вічне життя. Тому він переходить до наступного запитання:

Але хто є моїм ближнім

Давши відповідь на питання Ісуса він припускає, що з Богом у нього все гаразд і переходить до іншої сторони цієї заповіді, про любов до ближнього.

Коли законник думав про ближнього то він думав лише про свого друга, неодмінно це мав бути юдей.

Для Ісуса і для Луки Бог Ізраїлю – це Бог який виливає милість на весь світ, і ближнім є будь-хто хто має потребу.

І для цього Ісус розповідає притчу про доброго Самарянина. Читаючи цю історію є велика спокуса заглибитися в деталі, розшифрувати хто і що означає. Коли ми так робимо ми маємо велику ймовірність втратити з поля зору справжній зміст цієї історії.

Колись коли, я ще навчався в Рівненському Біблійному інституті, викладач, який навчав як проповідувати, розповідаючи про принципи тлумачення притч сказав те саме. Що багато хто каже, що ця притча розповідає про доброту Ісуса і саме самарянин символізує Ісуса. Священик і Левіт – це релігійні люди, для яких обряди це все на світі. Заїзд це церква, господар це пастор. Побита людина – це грішник який гине в гріхах. І тут раптом він ставить запитання: якщо так підходити до тлумачення притч то хто тоді осел?

Відповідь мені сподобалася найбільше. Це той хто так тлумачить притчу.

Притча дуже проста. Ісус відповідає законнику на його запитання про те, як отримати вічне життя. Ісус хоче донести до цього релігійного діяча просту як двері істину: якщо ти нічого не робиш щоб любити ближнього, то як ти можеш любити Бога? Якщо ти думаєш що від твоїх вчинків залежить чи ти будеш мати вічне життя – то у великій небезпеці.

У цій притчі Ісус запитує не про те, кого самарянин вважав своїм ближнім, а про те, хто був ближнім цьому напівмертвому юдею, який лежав біля дороги.

Ісус ніби ставить законника в тупик. Друже а ти можеш визнати того ненависного самарянина своїм ближнім?

Якщо ні, то як би не померти там на дорозі!

Ворожнеча між самарянами і юдеями існувала вже більше ніж пів тисячоліття. Ассирійський Цар послав не євреїв, щоб заселити територію, яка до ассирійського завоювання належала 10 племенам Ізраїлю. Іноземці вступали у шлюби з тими хто залишилися, і як результат тут все змішалося. Релігія поклоніння Богу Ізраїлю і поклоніння ідолам. Самаряни вважалися нечистими, напівпородними, і дуже зневажалися юдеями.

Самаряни побудували храм на горі Хоразін і стверджували, що це саме це місце де люди мали поклонятися Богу. Самаряни приймали лише перші 5 книг Старого Завіту, але відкидали пророків і всі юдейські традиції. Згодом Самарія стала прихистком для всіх злочинців, які втікали з Юдеї, що лише збільшило ворожі настрої між двома народами.

Тому ідея, про те, що ненависний самарянин буде тим, хто надає допомогу потерпілому юдеєві була немислимою для цього юдейського законника.

Відповідаючи на запитання Ісуса законник не може навіть вимовити слова самарянин, він зневажливо каже, що це той, хто змилосердився над чоловіком.

Законник своїми устами ще раз відповідає на своє запитання. Його ближній – це не просто ще один юдей, це кожен хто проявляє милість до іншого.

І зараз законник розуміє, що його дії і його погляди, його ставлення зовсім не відповідає тому, що каже Ісус.

Давайте підсумуємо те що ми вже дізналися:

  • Метою притчі є відповідь на запитання законника, що потрібно робити, щоб успадкувати вічне життя.
  • Законник підходить до Ісуса думаючи, що у нього все добре з цим. Він виконує закон і точно заслуговує вічне життя.
  • Ісус хоче допомогти законнику побачити, що той не може заробити вічного життя.

Ви згідні з цими думками?

Якщо ви згідні, то тема цієї притчі може бути висловлена так:

Вічне життя це не те, що я маю робити для Бога, це те що Бог зробив для мене.

Законник раптом усвідомлює, що він нічого зробити не може. Все що він робив не досягає Божого стандарту. Його ставлення до Бога недостатнє. Відношення до людей недолуге.

Він тут мав би покаятися перед Богом, але він цього не робить.

Коли читаєш і роздумуєш над усім цим то останні слова Ісуса: Іди роби те саме не означають того, що потрібно просто бути доброю людиною і питання вічного життя у тебе буде вирішене.

Якби ця історія починалася з запитання: Як потрібно ставитися до ближнього? То і відповідь могла б бути: так як це робив той самарянин.

Але ключовим запитанням цього уривку є:

Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?

Ісус у відповідь ставить теж запитання, яке говорить про ставлення законника до Бога, а не те як той має ставитися до людей.

Фраза: Тож іди й роби так, як він

Це не наказ бути доброю і милою людиною.

Ісус намагався донести до цього чоловіка, що той не зможе послідовно і досконалою ставитися до подібних йому людей і тому його праведність ніколи не зможе досягнути вічного життя.

Якщо це головна ідея цієї притчі, як ми маємо відповісти на неї сьогодні? Як ми можемо застосувати цю притчу до нашого життя?

Якщо би ви хотіли бути схожими на якогось з персонажів цієї притчі хто б це міг Бути?

Це в жодному разі не може бути самарянин.

Більшість всього усі ми це той побитий, пограбований, залишений на шляху помирати.

Всі ми набагато більше схожі на цю людину ніж на самарянина.

Ми пограбовані биті, позбавлені надій і радості.

Українці оцінюють своє життя як важке. Вони переважно зневірені в можливості впливати на владу, водночас не збираються виходити на протести. Надія і тривога – почуття, які виловлюють люди щодо майбутнього України.

Це про стан нашого суспільства розповідають науковці.

Ми потребуємо щоб хтось інший прийшов і витягнув нас з рову і перев’язав наші рани.

Ісус тут поруч, щоб відповісти на наші потреби. На відміну від священика, і левіта. Він не уникає нас. Він співчуває і прийшов сплативши високу ціну. Він зцілює наші рани, будучи пораненим.

Він любить нас незалежно від того як ми до Нього ставимося і приводить нас до Отця, щоб покрити все, шоб вилікувати нас від нашого гріха.

Ісус розповідає цю історію, щоб показати нам, наскільки ми далеко від того наскільки добрим є самарянин.

Ця притча знищує ідею про те що кожен з нас може любити Бога і свого ближнього достатньо, щоб мати вічне життя.

Вічне життя – це спадщина. Людина не може щось робити, щоб його отримати. Ми просто маємо мати особисті відносини з тим, хто їх дає.

Існує лише єдиний спосіб, через який ми можемо мати стосунки з Богом. Це прийняти Ісуса і через віру в Нього  і те що Він зробив для нас на хресті, щоб зробити нас праведними перед Богом.

Сьогодні кожен має відповісти на істину з цієї притчі одним із двох способів.

Тим хто вже повірив і має відносини з Богом

Якщо це так, то ця притча має змусити впасти нас на коліна і висловити вдячність Богу за те, що Він зробив для нас.

Ця історія має бути нагадуванням про те, що бути добрим недостатньо, Ісус прийшов на допомогу і дав можливість нам успадкувати вічне життя.

Тим, які схожі до законника

Ви дивитеся на своє життя і думаєте, що ви дуже файні люди, ви достатньо любите Бога і ближнього, тому Бог вам зобов’язаний дати те, чого хочете ви. Але це зовсім не так.

Вам потрібно сьогодні визнати, що не здатні заробити вічне життя своїми силами.

Якщо ви не каялися у своїх гріхах і не просили Бога простити ваші гріхи. Якщо ви ще не маєте відносин з Богом через віру в Ісуса Христа.

То сьогодні Бог намагається говорити з вами через цю історію. Не залишайтеся такими як цей законник. Робіть висновки і робіть крок до Бога не зволікаючи.

Вічне життя це не що я маю зробити для Бога, а швидше, що Бог зробив для мене!

Висновок

Божий план полягає у тому, щоб ви стали частиною Його сім’ї, щоб ви пізнали Його, а потім, що ви провели з Ним вічність.

Одного дня Бог збирається усіх хто повірив взяти і зібрати разом, щоб бути з Ним усю вічність.

Наше життя – це підготовка до вічності.

Бог не дав вам лише 60-80 років. У Бога є довготривалий план на ваше життя. Так у чому ж зміст життя  тут?

Це підготовка до вічності. Це означає, що Бог більше зацікавлений у вашій підготовці ніж у вашому щасті тут і зараз.

Життя – це генеральна репетиція. Це розминка перед великою подією. Вам потрібно готуватися до вічності вже прямо зараз.

Більше про вічне життя:

Що ти маєш зробити, щоб мати вічне життя?

  • Ви досі вірите, що це завдяки вашим вчинкам і вашій релігійності?

Вічне життя це не що я маю зробити для Бога, а швидше, що Бог зробив для мене!

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.